Релігієзнавець запропонував державі алгоритм дій щодо УПЦ МП

Про це завідувач відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, доктор філософських наук, професор Олександр Саган наголосив в інтерв’ю “Арміяinform” .

Він назвав стратегічну помилку Собору УПЦ МП, зроблену 1-3 листопада 1990 року, коли практично всі єпископи, включаючи нинішнього Предстоятеля УПЦ МП Онуфрія, проголосували за автокефалію цієї Церкви, однак прохання направили в Московський Патріархат (де воно «розглядається» й донині), а не Церкві-матері — Константинопольській ПЦ. Все це, за його словами, призвело до того, що ФСБ та інші спецслужби Росії у той час зуміли взяти під свій контроль процеси, що відбувалися у православ’ї на теренах України.

"УПЦ МП була поставлена під жорсткий контроль Москви. Насправді ця Церква ніколи не була і не є самостійною структурою — це складова Московського Патріархату, яка у грудні 2017 року (із прийняттям нового статуту РПЦ) фактично втратила навіть ті формальні елементи «самостійності і незалежності», які до цього були. Відтак із цього часу цю структуру доцільніше і правильніше називати МПвУ (Московський Патріархат в Україні), а не УПЦ МП. Митрополит у Києві Онуфрій не має жодних важелів на виправлення ситуації, а тому не може навіть вербально означити проблему,"- акцентує Саган. ­За його словами, УПЦ МП повинна вказувати свою юрисдикційну належність до Московського Патріархату".

Олександр Саган наголошує, що через УПЦ МП поширюються наративи російської пропаганди, висловлювані буквально цитатами з найодіозніших виступів Путіна на кшталт "братовбивчої війни".

"Держава повинна реагувати і ця реакція має бути жорсткою, але в межах чинного законодавства. А згідно з останнім, ця Церква не є юридичною особою. Тому відповідальність має бути адресною. Людей, які виховані цією Церквою, живуть у своєрідній інформаційно-емоційній бульбашці, створеній моспатріархією... ми повинні витягувати їх із цієї паралельної реальності — давати їм об’єктивну інформацію щодо реальної діяльності УПЦ МП та її ролі в розпалюванні війни", - резюмував Саган.

На його думку, у найближчій перспективі УПЦ МП в Україні не зникне. Зокрема через те, що тут ще достатньо багато її прихильників. Проте вона має повністю відповідати своїй назві — стати єпархією чи митрополією у складі Московського Патріархату із чітким розумінням (і контролем) неможливості виконувати будь-які інші функції, окрім релігійних. Бо станом на сьогодні, вкотре наголошує Саган, це швидше політична організація із виразними релігійними особливостями, аніж релігійна організація.

Він запропонував для влади наступний алгоритм дій, цілком законний і цивілізований:

— Широко висвітлювати у ЗМІ і давати належну оцінку всім фактам колабораціонізму кліриків УПЦ МП, особливо на окупованих територіях.

— Виконати вже діючий закон про внесення змін до статутів релігійних організацій і домогтися внесення змін у ці документи. Це стане доказом для багатьох представників громад щодо належності цієї структури саме до Моспатріархії. Нині багато чиновників введені в оману тим, що нібито заблоковано дію Закону України «Про внесення зміни до ст.12 ЗУ „Про свободу совісті та релігійні організації“ щодо назви релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої розташований за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України»). Проте Київський окружний апеляційний суд призупинив дію закону «для забезпечення позову» лише щодо 266 об’єктів. У всіх інших (а це понад 12 тис.) статус юридичної особи фактично втрачений (через недійсний статут) ще із жовтня 2019 року.

— Негайно розірвати всі договори, які укладені державними та комунальними підприємствами із упц мп на підставі того, що їх статути є не чинними. Йдеться не лише про користування нерухомістю, але й про інші форми співпраці.

— Зупинити всю комерційну діяльність юридичних осіб, у яких не дійсні статути.

— На час воєнного стану визнати право територіальних громад чи військових адміністрацій ухвалювати рішення (яке, до речі, повністю відповідає чинному законодавству) забороняти чи обмежувати діяльність упц мп на їхній території.

— Назавжди позбавитися ситуації, коли священники мають якісь преференції у своїй адміністративній чи кримінальній відповідальності перед нормами чинного законодавства.

— Позбавити можливості офіційно і не офіційно вивозити кошти з України в російські центри, які виготовляють продукцію для церковних потреб (подібна продукція продається і в інших країнах).

— Ухвалити закон, що забороняє будь-яку форму прямого підпорядкування (ставропігія) українських монастирів чи окремих громад закордонному центру, які розташовані на території держави-агресора.

— Провести контррозвідувальну роботу і унеможливити будь-яку роботу спецслужб росії чи інших держав щодо впливу на релігійну ситуацію в Україні.

— Перевірити джерела фінансування УПЦ МП, а також тих кліриків, які залишилися без своїх громад, та дослідити питання законності такого фінансування. Адже деякі «бізнесмени-благодійники» уже визнані російськими агентами (як це сталося із А.Деркачем), деякі ще у процесі цього визнання. Такий стан справ дозволяє говорити навіть про певну «олігархізацію» цієї Церкви.

За словами релігієзнавця, чинне законодавство України є достатнім для протидії політизації чи антиукраїнської діяльності УПЦ МП або будь-якої іншої релігійної інституції.