Папа не перестає дивувати. Вже три роки як Бергольйо став папою Франциском, але засоби масової інформації не нудьгують з ним. Він такий собі ньюз майкер. Його слова, його жести знаходять позитивний відгомін у ЗМІ, у суспільстві, серед католиків та людей доброї волі.

Багато вірних Католицької Церкви побачили для себе іскру надії на великі зміни в Церкві. Проте радикальних змін в Церкві ще не сталося. Ні жіночого священства, ні відміни обов'язкового целібату не відбулося, якщо хтось на це сподівався. А ось безхатченків біля Ватикану побільшало. Безпосередньо між колонадами Мікеланжело сплять вночі на картоні, закутані в спальники чоловіки і жінки, різного віку та різних національностей, поляки, румуни, німці та ін. Біля Пресзалу Ватикану вони сидять і сплять цілодобово. Папа постарався, аби для них були створені душі, туалети, організував їм перукарів. І це все біля собору святого Петра, де відбуваються найголовніші богослуження Католицької Церкви, куди приїжджають високодостойні особи, куди тягнеться нескінченна черга паломників з усіх куточків світу.

Римляни кажуть, що папа сам деколи виходить увечері і йде до тих безхатченків. Це б нікого не здивувало. Для них папа організував екскурсію в Сікстинську каплицю та паломництво в Асиж, запросив на концерт у Ватикан, прихистив безпритульну жінку, яка народила дитину на землі між колонадами. У Ватикані, у дворику святого Егідія, де розташований папський центр милостині, з'явилась бронзова фігура безхатченка, що спить на лавці, а ноги у нього пробиті цв'яхами. Хто має очі, той бачить і розуміє.

А ще папа миє ноги злочинцям, мігрантам, чоловікам і жінкам, католикам, мусульманам, індуїстам та атеїстам. Іде до них, миє, витирає, цілує. Це не всім католикам подобається. Кардинал Сара мусів пояснювати, що не обов'язково у страсний четвер мити ноги жінкам, бо для декого цей жест може стати скандально неприйнятним.

Ну чому тому папі не сидиться у Ватикані і він не проводить собі потихенько куріальну реформу? Чого він ходить на маргінез суспільства? Чого він там шукає? Кого він там шукає? Думаю, він шукає особистої зустрічі з конкретною людиною, з плоті і крові, і бачить в ній образ Божий.

Якщо ми в тому ключі поглянемо на зустріч папи Франциска з патріархом Кирилом на Кубі, тоді все стане більш зрозумілим. Папа хотів зустрітися з патріархом, обняти, заглянути в очі, послухати. Цікаво, що він побачив, що почув, відчув? Які були його очікування від зустрічі і чи були вони виправдані?  Тим, хто не був присутній на зустрічі, була запропонована декларація. Очевидно, що папа не писав цю декларацію, а готував те, що особисто мав сказати патріархові.

Те саме ми бачимо після зустрічі Синоду єпископів УГКЦ з папою. Єпископи були дуже задоволені, оптимістичні, переконані, що папа розуміє ситуацію в Україні. Їхня реакція не була дуже зрозумілою західним масмедія, адже офіційний текст папи до учасників Синоду УГКЦ в Римі виглядав за визначення одного ватиканіста "безсердечним". Але цей текст в Україні нікого вже не хвилював і не обурював. Чому? Та тому, що він написаний в курії, а особиста зустріч з папою набагато важливіша і дієвіша за куріальний текст. І ми маємо змогу в цьому переконатися. В неділю 3 квітня на молитві "Ангел Господній" папа закликав католиків Європи до конкретної солідарності з українцями, попросив пожертвувати на потреби тих, хто постраждав від війни.

Тепер чекаємо на постсинодальний текст папи про сім'ю.  В одних щодо цього тексту існують великі очікування, в інших побоювання, але варто пам'ятати, що ми живемо в Рік Божого Милосердя, і сам папа закликає нас мислити і діяти в цьому Дусі.

04.04.2016