Мої джерела серед делегатів Собору УПЦ підтверджують, що згідно зі змінами до статуту предстоятель УПЦ обирається самостійно і не потребує благословення московського патріарха. Власне в цьому й полягає автокефалія (від грец. αυτός — сам та κεφαλή — голова), тобто церковна самоочолюваність/самокерованість. Не розриваючи духовних зв'язків із РПЦ і продовжуючи поминати патріарха кіріла у диптиху (списку) очільників Церков, УПЦ митрополита Онуфрія стає де-факто автокефальною. Тепер діалог між ПЦУ і УПЦ може відбуватися на рівних і бажано без ультимативних вимог.

Щоправда розрив сопричастя з Константинополем, Александрією, Кіпром та Афінами заганяє м.Онуфрія в глухий кут/сіру зону і неминуче призведе до повної самоізоляції. Рятівною соломинкою може стати звернення до Єрусалимського патріарха виступити посередником у розв'язанні української церковної кризи. Адже як Москва, так і Константинополь і далі вважатимуть УПЦ сукупністю єпархій РПЦ в Україні. У довгостроковій перспективі результатом переговорного процесу за участі всіх стейкхолдерів має стати проведення об'єднавчого помісного Собору делегатів від ПЦУ і УПЦ. А наразі варто створювати майданчики для діалогу між священниками та мирянами УПЦ і ПЦУ на низовому рівні.