Дам'ян Федорика народився на Сколівщині у 1941 році в родині, яка тісно була пов’язана з націоналістичним підпіллям. З черговою совєцькою окупацією родина змушена була покинути рідний край. То ж фактично усе життя Дам’ян Федорика прожив у Бельгії, Австрії і США. Саме в цих країнах він сформувався як філософ – університети Лювену, Зальцбургу і Фордгамський Університет.

Життя звело його з надзвичайним філософом і, за висловлюваннями папи Пія XII, доктором Церкви XX ст. Дітріхом фон Гільдебрандом, представником феноменології, а саме її реалістичного напрямку. Нагадаємо, що до цього напрямку належали ранній Едмунд Гусерль, Макс Шелер, свята Едіт Штайн, Адольф Райнах, Роман Інгарден та інші. Цей напрямок формував теж Кароля Войтилу – святий Іван Павло ІІ, з яким у Дам’яна Федорики були дружні стосунки.

Протягом 7 років Федорика був дуже успішним президентом Крістендом Коледжу у Вірджинії. Попри свою професійну і творчу діяльність він створив чудову сім’ю зі своєю дружиною Іреною, з якою вони подарували життя і виховали 10 дітей.

Після відновлення незалежності Федорика часто приїжджає до України. Читає лекції, бере участь в нарадах про відновлення Українського католицького університету, зустрічається з молоддю із різних новопосталих чи відновлених громадських та мирянських організацій.

Саме в Товаристві Українських студентів-католиків «Обнова» Дам’ян Федорика читає цілу низку лекцій на етико-антропологічну тематику і відбирає кандидатів на вступ до Міжнародної академії філософії у Князівстві Ліхтенштейн, до заснування якої був безпосередньо причетний папа Іван Павло ІІ. Він належав до тих людей, які вміли запалити і розвернути життя молодої людини на 180 градусів. Шестеро Обновлян здобули наукові ступені в цій академії, викладають зараз в УКУ і працюють на різних напрямках громадського та церковного життя.

Як непересічна особистість з міцним моральним і національним стержнем, він вплинув на становлення не лише багатьох філософів, а й священників.

Слухаючи його лекції, його методику викладання, я бачив немов переді мною постає Сократ, який прагне, щоб ти вгледівся в суть речей і явищ та сам дійшов до істини… Він не навязував… він провадив… Провадив до істини, не до наративу… Він більше навчав, ніж писав. Він вмів пробуджувати живе мислення. Наукові статті Федорики є зразком справжнього філософування й унаочнення істини. Його вихованці в УКУ переклали і надрукували збірку його основних праць «Філософія дару».

Дякую! Спочивай в мирі, Професоре!