Блоґ Павла Береста. Про духовне й гріховне_image

Блоґ Павла Береста. Про духовне й гріховне

Замітки Вільнюського паломника

18.11.2010, 07:09
Замітки Вільнюського паломника - фото 1
Паломництво та духовні мандрівки дозволяють не лише доторкнутися до багатьох святинь. Чим більша кількість паломників, тим більше шансів за їх допомогу та пожертви зберегти святині від руйнування.

Цього літа пощастило побувати у Вільні (Вільнюсі). Чудове древнє европейське місто. Історичний центр просякнутий духом давнини, чистий, прибраний, доглянутий, відреставрований…

Історія Вільнюса, як світська, державна, так і духовна тісно пов’язана з історією України-Руси, історією Київської митрополії. Чого вартує лише найстаріший православний храм Вільнюса - церква Параскеви П’ятниці (1345) побудований в класичному староруському (староукраїнському) стилі. Щоправда, зараз церква дуже сильно перелицьована московським патріархатом на власний «канонічний» манер. Але, все одно, давня велич проступає скрізь сучасну штукатурку.

Або, як добре було доторкнутися до шанованої (як православними, так і католиками) ікони Остробрамської Божої Матері. За переказами, її привіз до Вільна князь Ольгерд з Корсуня (Херсонеса) 1363 року.

До речі, за часів Великого князівства Литовського, Руського і Жемантійського (утвореного 1398 р.) , саме у Вільнюсі знаходилась резиденція Київського митрополита. Й аж до козацьких часів й відродження Києва, як духовної столиці України, саме у Вільні (здебільшого)  перебували православні митрополити Київські, Галицькі та всієї Руси.

Але найбільш цікавим для вітчизняних туристів (особливо греко-католиків) є єдиний у Вільнюсі український храм Святої Трійці. Він належить Греко-Католицькій Церкві, а богослужіння в ньому відбуваються українською мовою. Фундатором храму був сам князь Костянтин Острозький, а історія його тісно пов’язана зі Святим Йосафатом (Кунцевичем), що служив тут й був архімандритом Віленського монастиря святої Трійці.

Хоча зараз, від минулої слави залишилось дуже мало. Взагалі, щоб знайти цей храм в центрі міста – треба дуже постаратися. По-перше в Інтернеті є дріб’язок практичної інформації, як про сам храм, так і про те як до його дістатися. Ускладнює задачу свідомих туристів й те, що на відміну від костелів чи російських православних церков, на храм Св. Трійці не вказує жоден вказівник чи дороговказ у місті. Мало знають про цей храм й екскурсоводи. Особливо навідріз про нього «забувають» російськомовні туристичні агенції.

Проте, якщо бути дуже наполегливим, й питати місцевих мешканців, або якщо вам пощастить зустрітися з земляками-українцями, які живуть в Литві, то вони вкажуть вам на саме ту арку (а точніше – ворота давнього монастиря), в яку треба звернути за будинком філармонії, щоб потрапити до внутрішнього двору, в якому й височіє храм.

Фахівці стверджують, що це одна з найкращих архітектурних пам’яток періоду пізнього бароко. Проте, подивившись на храм, видно, що українська громада Вільнюса не в змозі належним чином облаштувати цю величезну споруду. Хоча справа не тільки в можливостях самої громади, але й підході до організації справи.

Ми приходили до церкви УГКЦ декілька разів, серед дня, в п’ятницю та суботу. Він був постійно зачинений, й нікого навколо не було. В той же самий час, всі навколишні храми, церкви та костели тримали відкритими свої двері з раннього ранку до пізнього вечора. І це цілком слушно, адже туристи – люди не тільки цікаві до всього нового, але й щедрі. Як в католицьких церквах, так й в московських православних соборах вони ставлять свічки, моляться, купляють іконки, хрестики, або просто: листівки, календарі, інші сувеніри. Також вони відгукуються на пропозиції залишити якусь дещицю для реставрування чи підтримки в належному стані пам’ятника архітектури….

Ми спеціально декілька разів обійшли навколо церкви Св. Трійці, але так і не знайшли навіть прибитої до дверей чи стіни скрині, в якій можна б було залишити добровільну пожертву… Що ж , мабуть священики цією обителі сподіваються на щось інше у справі відбудови храму. А шкода.

(Фото не автора. Вікіпедія)

Звісно, потім знаючи люди нам розповідали про те, що в храмі відбуваються постійні Служби Божі, на деякі збирається багато гостей не тільки з Литви, але й інших країн… Але тримати двері храму відчиненими, чи організувати роботу так, щоб до храму йшли, про нього знали, йому хотіли допомогти – до цього, поки що, справа не дійшла.

Сподіваюсь, дійсно – поки що.

Й вірю, що все ще попереду.

Довідка: Українська Церква Пресвятої Трійці (збудована у 1514 р.) знаходиться у самому центрі старого міста, по вул. Аушрос Вартай, неподалік Чудотворної ікони Матері Божої Остробрамської. Вхід на подвір’я Церкви відкриває велична брама із барельєфом Пресвятої Трійці. (Брама знаходиться будинком вище від Філармонії, по правій стороні вулиці.) Адреса: Aušros Vart? 7B, 2001 Vilnius.