Якщо здорову людину запитати, що таке «зливний бачок», то вона без прихованої думки опише деталь всім відомого сантехнічного виробу. У медіа «зливним бачком» називаються інтернет-сайти специфічного походження, де публікується компромат або інсайд, часто дуже сумнівного характеру, не заснований на першоджерелах або доказах. Використання «зливних бачків» у політичній боротьбі — справа звична. Зрештою, якщо політика — брудна сама по собі, то чому її сантехнічні вироби кращі? У «бачки» потрапляє не тільки компромат, але і відверті фейки, різного роду джинса, у новині прикручується скандальний заголовок (який часто не має нічого спільного зі змістом), і все це замішується в низькопробну пропаганду. Природно, що при цьому мізки читачів вважаються нижньою частиною сантехнічного виробу. Але іноді «зливні бачки» підключають до вирішення церковних питань, і тоді в каналізаційну трубу витікає не стільки конкретний «замовлений» опонент, скільки вся Церква, в лоні якої є замовники зливу.

І оскільки головний церковний тренд цього року — потенційна автокефалія українського православ'я, і боротися з нею гідним способом і цивілізованими дискусіями не вдається, до справи підключають «зливні бачки». Останньою субстанцією, яку спробували змити в каналізацію (тобто, в кришталево довірливі душі віруючих), стала інформація про те, що якісь віруючі українські олігархи скинулися на хабар Патріарху Константинопольському Варфоломію в сумі 25 млн доларів США, але жадібний Порошенко вирішив 15 млн привласнити. А залишеної на автокефалію суми в 10 млн було так мало, що скривджений Вселенський Патріарх відмовився їхати до Києва на святкування 1030-ї річниці Хрещення Русі. Зливали через банальний третьосортний акаунт ЖЖ, і, як пише Інформспротив, за публікацією стоять московські куратори фейкових новин, що стосуються України.

Божевільність «сенсації» зашкалює, але, очевидно, у неї будуть свої невибагливі споживачі — швидше за все, ті, хто читає тільки заголовки, і хто звик до такої легкозасвоюваної конспірологічної їжі, як таємні змови масонів, диктат світового уряду, геноцид слов'ян за допомогою термофільної закваски з гітлерівських лабораторій, прихована чіпізація населення тощо. Але ми ж бо — не вони, слава Богу. І розуміємо, що до чого.

Почнемо з того, що поява в українському сегменті новини про те, як Патріарх Варфоломій і президент Порошенко не поділили хабар, припадає якраз на сенсацію про висилку з Греції російських дипломатів, які ... займалися підкупом церковних єрархів і навіть — о, жах! — афонських ченців. Але у грецьких спецслужб набагато більше достовірних даних про церковну корупцію, аніж у «власних неназваних джерел» промосковських «зливних бачків». Проте, фокус уваги обивателів уже за законами жанру перемістився в кишені «президента-бариги».

Проблема в тому, що тут і зараз Вселенська Патріархія змушена аналізувати різну інформацію, що надходить з України. Можна припустити, що там дуже довго сміялися, дивлячись через лупу на озвучені в зливному бачку суми. 25 мільйонів на автокефалію!

— Ви вірний друг вітчизни! — урочисто сказав Остап, запиваючи пахучий шашлик солоденьким кіпіані. — П'ятсот рублів можуть врятувати гіганта думки.

— Скажіть, — запитав Кислярський жалібно, — а двісті рублів не можуть врятувати гіганта думки?

Але справа навіть не в розмірі, а в логіці компромату. Спочатку Росія «дарує» Туреччині якісь знижки за минулі постачання газу в суму 1 млрд доларів — і ось це цілком логічно розцінюється як один з можливих елементів антиавтокефального хабаря турецькому президенту Ердогану. Навіть якась гордість бере за Україну. Потім раптом Патріарх Варфоломей не дораховується 15 млн на автокефалію — і відмовляється приїжджати в Київ. До кого? Та ж до противників автокефалії, за недоторканність яких вже заплатили 1 млрд! 1 млрд знижок на газ проти 25 млн за автокефалію. Хоботов, це дріб’язково! Одному тільки митрополиту Макарію, голові УАПЦ, нібито дали кілька мільйонів за зрив об'єднання з УПЦ КП. А тут на кону — ціле переформатування всього світового православ'я. Та й покарали зливні бачки в результаті зовсім не Порошенка, а УПЦ МП, спікер якої протоєрей Микола Данилевич встиг похвалитися, що всі помісні Церкви будуть саме з цією Церквою на Володимирській гірці. Ну, всі – не всі, це як подивитися: хотілося б знати, хто там буде від РПЦ (підозрюю, що УПЦ і виступить в ролі РПЦ). До речі, той же Данилевич чесно і прямо розвіяв домисли «зливних бачків» про відсутність представників Константинополя в Києві: так, мовляв, будуть за графіком, очолить делегацію традиційно митрополит Гальський Еммануїл (що логічно, бо ж хрестив наш народ Константинополь). А як же сам патріарх? А він взагалі-то ніде і нікому не обіцяв приїхати до Києва. Пригадується бородате «ви вже кинули пити горілку вранці?»: саме такі аналогії приходять на думку після прочитання заголовка «Варфоломій скасував участь делегації Фанара в святкуваннях 1030-річчя хрещення Русі».

Новину про вкрадені мільйони і скривдженого Вселенського Патріарха «вивів у світ» український специфічний сайт з формулюванням «журналістам повідомили достовірні джерела». Главред цього «українського» сайту Яніна Соколовська, яка регулярно мерехтить в якості експерта в російських ЗМІ, вже відзначилася своїм коментарем з української автокефалії: «років через 300 цей томос ми отримаємо». На її сайті новина з'являється 17 липня о 12:57, а о 13:07 ця ж сенсація з мінімальними текстологічними змінами з'являється на іншому українському сайті, який при цьому посилається сам на себе нібито як на автора новини. І, мабуть, ці майданчики вельми «братні» в Росії, оскільки звідти фейкову новину про неприїзд Варфоломія перепостили вже і російські сайти — «за повідомленням українських ЗМІ». Поява фейку на англомовних «сміттєзбиральниках» — справа часу. Ніхто з них не став спростовувати власні фейки після повідомлення Миколи Данилевича про те, що делегація Константинопольського Патріархату все ж буде в Києві. Адже люди читають заголовки і не перевіряють фактаж. Але на випадок, якщо хтось із читачів перевірить інформацію, заготовлено інший «вкид»: Константинопольська делегація не привезе Порошенку Томос до 27 липня. А значить — не привезе ніколи. І з'являються іншого роду заголовки: «Константинополь відмовив Києву в отриманні церковної самостійності».

Тут слід розуміти, що розкрутка такого роду інформаційних відходів чиєїсь інтелектуальної життєдіяльності не відбувається забезкоштовно. Природно, Вселенську Патріархію, що спостерігає за нападом гостинності українських противників автокефалії, може зацікавити інформація і про те, хто все це куховарить і оплачує. І адже як у нас, православних, часто буває: однією рукою ми благоговійно хрестимося в храмі на Афоні (в юрисдикції Константинополя), іншою відраховуємо грошики на дискредитацію Константинополя.

До речі, про дискредитацію. Не встигли українці отримати задоволення від інтерв'ю митрополита Пруського Елпідофора щодо українського питання, як той же протоєрей Микола Данилевич розкрив таємниці Константинопольського двору: владика Елпідофор маргінал, а весь Константинополь думає зовсім інакше. Ще одна маленька психологічна зрада в голови тих українців, які з великою надією чекають Томосу. А щоб підсилити ефект, митрополит Запорізький Лука (Коваленко) взагалі звинуватив Константинополь в тому, що той готує «сатанинський проект» без Христа. Формально Лука звертався до «правителів», але рикошетом кулі-то свистять біля Константинопольської скроні.

Нарешті, до теми Томосу підключилися політологи. Політикам втручатися в справи Церкви не можна, а ось політологам коментувати особливості канонічного права і нюанси еклезіології — цілком можна. Тому що це не аби які політологи, а вірні чада УПЦ МП. Дуже помітні зусилля в розвитку політичної еклезіології Київського центру політичних досліджень і конфліктології «Аналітик» під крилом Михайла Погребинського (а де Погребинський, там і до Медведчука рукою подати). І ось ці політологи доступно (до крайнього ступеня примітивності) розповідають читачам, скільки неканонічних дій здійснює Константинополь, розглядаючи по суті прохання УПЦ КП, УАПЦ, Президента і парламенту про автокефалію. Мабуть, фахівцям з канонічного права Вселенської Патріархії варто взяти кілька уроків з предмету у політологів Київського центру політичних досліджень і конфліктології «Аналітик», інакше буде кінець усім святим і православ'ю.

Що маємо на виході? Дискредитація ідеї української автокефалії буде тим сильніше і брудніше, чим довше відтягуватиметься розгляд питання по суті Константинопольським Синодом (від якого, зрозуміло, теж залежить далеко не все за термінами). Схеми дискредитації вже зведені до типових принципів гібридних інформаційних воєн: дезінформація, фейк, компромат і маніпуляція даними. Закритість процесу викликає у публіки бажання вірити всім «достовірними джерелами», які «не можуть себе назвати». Зливні бачки працюють на невидимому підхваті у офіційних церковних сайтів, доповнюючи своїми дутими сенсаціями неоднозначні, а то і провокаційні меседжі церковних спікерів. Мета проста: посіяти паніку, відчай, зраду і недовіру у тих, хто чекає Томосу, і зловтіху, презирство, почуття зверхності у їх супротивників. Сплановано таким чином, щоб у разі перемоги будь-якої сторони розгорівся конфлікт у вигляді помсти чи реваншу.

Але подивимося на весь цей бедлам з іншого боку: саме наявність такого відчайдушного, неадекватного до непристойності, що вийшов за всі рамки моралі, опору і є свідчення того, що робота над Томосом йде своїм шляхом. Все, чим ми, українці, можемо допомогти цій роботі — не піддаватися паніці, провокаціям та дезінформації. А головне — вірити. І по вірі нашій нехай буде нам.