Переговори важливі. Це як іти Мойсею по пустелі: переговорити і переконати народ іти до цілі свободи, переговорити з фараоном не переслідувати, знаючи, що буде переслідувати....Але, найголовніше, переговорити і домовитися з Богом, щоб ми почули його, і що нас не залишить наодинці.

Україна перебуває у ситуації, де переговори будуть відбуватися під сильним політичним, медійним і психологічним тиском. Коли ти маєш менше військо, менше партнерів, які готові надати не тільки зброю, але і солдат для фронту, і менше амбіцій політичних та геополітичних, то різні клептомани та шовіністи сприймають це за слабкість.

І в переговорах необхідно нейтралізувати так, як в притчах Біблії: як Давид переміг Голіафа….. треба знайти свій камінчик, щоб попасти точну в ціль з першого разу, бо тут правда проти зла, світло проти темряви.

Тому є важливим, щоб група має бути не лише силовою, а насамперед — політичної, дипломатичної і моральної ваги.

Проблеми, які створюють ризики для України:

Хто веде переговори з боку України?

З 9 осіб переговорників фактично лише 1–2 мають потужний міжнародний досвід. Решта — розвідка, спецслужби, радники — вони потрібні, але не як ядро.

Сумнівна лояльність окремих осіб:

• Російсько-мовність у побуті,
• можливі подвійні громадянства,
• діти/родини за кордоном,
• зв’язки або згадки у сумнівних плівках,
• наявність родичів у Росії,

Це не просто моральний фактор. У переговорах з РФ це фактор шантажу, тиску і маніпуляції. Навіть підозра створює вразливість. Мінімальне знання англійської Це критично. Переговори — це не тільки виступи. Це коридорні розмови, неформальні зустрічі, робота з командами США, НАТО, Конгресу, журналістами. Якщо людина не може вільно спілкуватися — вона автоматично програє.

Домінування “спецслужбістів”. Спецслужби потрібні, але:

• вони говорять мовою сек’юріті і аналітики,
• а не мовою політики, моралі, переконання і стратегічної комунікації.
• Переговори — це психологія, моральний авторитет, дипломатична етика, вміння формувати коаліції, а не “розвіддані”.

Крім того, зараз силові структури мають «заплямлену» репутацію: як ви можете захистити інтереси України, якщо ви не бачили, як «мафіозна група» кількох осіб визначає хто є міністром, керує бюджетом і висилає двушки в маскву?

Крім того, дуже визначальним фактором є родина. Якщо міністри вивезли своїх дітей за кордон, то вони самі не вірять в перемогу України, тому для них першим завданням є де заробити, щоб утримати родини за кордоном. Бо якщо б діти були б в Україні, то вони б першими їздили б на передову і питали - що потрібно для перемоги. І це підриває дух воїнів-захисників.

Щоб Давид переміг Голіафа в ситуації, коли партнери «ніколи» не вірили в Україну, бо президенти США приїздили ще в 1991 і закликали не виходити з СССР, здавати ядерну зброю, ніби народ, який бажає демократії, є більш небезпечний, аніж шовіністично імперське насєлєніє…. то потрібна чітка стратегія, адаптована під Україну, де ключову роль відіграють саме:

• правда
• моральний авторитет,
• міжнародна легітимність,
• публічна дипломатія,
• правильний склад делегації,
• грамотне використання слабкості ворога,
• і здатність нав’язувати рамку переговорів, навіть коли військова сила є меншою.

Є необхідність, щоб найбільш авторитетні інституції та народні установи, серед них Церква, конфесії, ветеранські організації, інтелігенція, особи, які мають міжнародну репутацію, написали листа та запропонували свою допомогу.

Є приклади таких переговорів:

• Ізраїль 1949 – армія слабка, але моральна і дипломатична стратегія дала вигідний кордон.
• Фінляндія 1940 і 1944 – втратила території, але зберегла державність, бо “переговори вели незламні”.
• Південна Корея 1953 – військово слабша, але морально та економічно виграла.
• Хорватія програвала фронт, але виграла переговорну рамку, що привело до перемоги.
• Кувейт 1991 – повністю окупований, але переміг дипломатично і повернув території.
• Німеччина 1918 – військово ще трималася, але втратила переговори через морально слабку делегацію.

Висновок один:
Перемога на переговорах залежить не від сили армії, а від архітектури переговорної рамки. Бо, ще як казали єзуїти, козаки вигравали битви, але програвали війни. Як перемогти, коли ти є Давид, а перед тобою варвар Голіаф? Бо ще, як казав дон Корлеоне, навіть у переговорах: хто перший запропонує зустріч, той і є зрадник. а метод і характеристика расєї - це цинізм...

Методи:

• Нав’язати моральну парадигму, де Україна — праведний бік історії. Якщо сторони говорять мовою геополітики — сильний виграє. Зараз є важко після скандалів корупції, тому неможливо довірити формування групи для переговорів одній людині.
  Якщо сторони говорять мовою цінностей і справедливості — перемагає той, хто правий. Як це працює:

У США і Європі моральна легітимність — це валюта влади.

Країна, що має дисидентів, духовних лідерів, поранених воїнів у делегації — перемагає у свідомості партнерів.

Це нейтралізує:

• тиск «давайте здамо території»,
• наративи «Україна сама винна»,
• російську брехню про «внутрішній конфлікт».

Найбільше залежить від складу української делегації. Делегація має бути морально непохитною — це психологічна зброя

Росія виграє, коли опонента можна:

• купити,
• залякати,
• шантажувати,
• використати родичів,
• використати подвійне громадянство

Але коли в делегації сиділи б такі особи, як:

• Залужний,
• Маринович,
• Ґудзяк,
• Представники інтелігенції та дисидентів, науковці, історики
• поранені воїни,

• РФ не може їх зламати, бо люди мають чітку державницьку позицію. А, якщо б вони були на переговорах в США, то б «нейтралізували» бажання кількох американських партнерів торгувати інтересами України, бо ті, що «люблять» мамону і наживу, не можуть дивитися в очі тим, у кого скарби полягають у молитві і вірі.

Їх присутність:

• піднімає рівень переговорів,
• знімає корупційні ризики,
• додає США впевненості, що ніхто не «здасть» Україну.

Слабший військово повинен говорити не «про себе», а «про світ».

Помилка багатьох слабших держав — говорити так:

• «допоможіть нам вижити».
• «ми слабкі, нам важко».

Це не працює.

Потрібно говорити так, як вигравали Фінляндія, Ізраїль, Хорватія:

• «Наша боротьба — це боротьба за новий безпековий світовий порядок».
• «Поступки Росії = сигнал Китаю напасти на Тайвань».
• «Якщо Україна впаде — США втратять роль глобального лідера».
• «Ми — форпост цивілізації, який стримує глобальний хаос».

Так слабший стає необхідним.

Нав’язати рамку, де РФ — загроза США, а не Україні це ключ.

Україна перемагає, коли показує:

• Росія загрожує НАТО.
• Росія провокує Іран, Китай, Північну Корею.
• Це не локальна війна — це фронт глобальної конкуренції США і диктатур.

Тоді США бачать:

Підтримка України = інвестиція у власну безпеку.

Слабший перемагає тоді, коли створює коаліцію всередині США і навколо США, бо поки-що США є єдиним світовим актором, який має швидкі механізми прийняття рішень. Європа має складніші механізми прийняття рішень.

Треба працювати одночасно з:

• Білим домом
• Конгресом (республіканці + демократи)
• Пентагоном
• Церквами США
• Релігійними організаціями
• Католицькою конференцією США
• Think-tanks (Hudson, Atlantic Council, AEI)
• Діаспорою
• Ветеранськими асоціаціями США

Росія ніколи це не перекриє ті контакти, бо не має достатньо інтелігенції. Все, що робить росія – це купляє…

Відкрита публічна дипломатія

(те, що знищило СРСР у Гельсінкі та Рейк’явіку)

Україна має вести переговори так, щоб:

• публічна позиція була чіткою,
• суспільство розуміло наші принципи,
• не було кулуарщини.
• Коли переговори світлі — тиск темних сил падає.

Принцип “морального дзеркала” для США

США дуже чутливі до свого образу “захисника свободи”.

Українська делегація має формулювати питання так: Який урок світ винесе з України? Що сильні здають слабких? Чи що свобода варта боротьби?

Це змушує американців тримати свої обіцянки.

Переговори ведуться не лише за столом – а навколо столу

Слабший за військові можливості повинен:

• працювати з медіа,
• з аналітичними центрами,
• з адміністрацією президента США,
• з Сенатом,
• з європейськими столицями,
• з релігійними лідерами.

Перемога на переговорах на 70% створюється до переговорів.

На перемовини попередньо треба привезти:

• поранених воїнів
• матерів загиблих
• дисидентів
• єпископа Ґудзяка
• Мариновича
• ветеранів Бучі, Ізюму, Маріуполя

Це не для шоу. Це психологічний удар по РФ і моральний сигнал США. Росія цього боїться більше, ніж Javelin.

Переговори – це не технічна операція, а екзистенційний вибір для України.
Вони стосуються:

території,

безпеки та демілітаризації РФ,

гарантій відновлення,

моделі миру, яку Україна пропонує світу.

Склад делегації – це сигнал.

Для США: наскільки серйозно Україна ставиться до майбутнього миру й реформ.

Для РФ: чи здатна Україна вистояти і не піти на капітуляційні умови.

Для українського народу: чи не зрадять його справу.

Сильна делегація – інструмент нейтралізації тиску.
Якщо в делегації є:

• моральні авторитети,
• герої війни,
• визнані дипломати,

– то будь-які спроби “домовитись через кулуари” різко ускладнюються або стають політично токсичними.

Тому,

ЯДРО ПЕРЕГОВОРІВ — ДИПЛОМАТИЧНО-ПОЛІТИЧНИЙ БЛОК (4–5 осіб)

1. Один сильний головний переговорник

Можливі варіанти, які мають міжнародний авторитет:

Валерій Залужний — має величезний кредит довіри на Заході;

Сергій Кислиця — блискучий дипломат, сильний у дискусіях з РФ;

Головний критерій: людина повинна бути незламною, непідкупною і повністю проукраїнською.

МОРАЛЬНИЙ БЛОК — ЛЮДИ, ЯКИХ НЕМОЖЛИВО ШАНТАЖУВАТИ

(2–3 авторитети)

Росія не може шантажувати:

• дисидентів,
• моральних і духовних лідерів,
• людей, які мають бездоганну репутацію,
• українських героїв війни.

Сильні кандидати:

• Мирослав Маринович — символ незламності; його присутність змінює весь контекст.
• Борис Ґудзяк — міжнародний моральний авторитет (США, Ватикан, Європа).
• Представник Ватикану або нунцій в Україні ( надійна проукраїнська особа або можна екзорциста, щоб відро святої води вилив на голову російської делегації, щоб чорта вигнати). Крім того, слід зазначити, що Лавров і Путін відмовляються приїхати на переговори до Ватикану і до Риму, значить, бояться чогось, їм там, чортам, незручно, а це треба використати: то праведні люди приїдуть до них і привезуть частину святої землі зі собою.
• Люди з тяжкими пораненнями (втрата кінцівок) — один-два військові; це сильний психологічний фактор для США і для РФ.

Цей блок робить неможливими “брудні домовленості”.

ВІЙСЬКОВИЙ БЛОК (2–3 особи)

Обов’язково:

• Головнокомандувач або його представник, бажано сам Залужний або його уповноважена особа.
• Представники ГУР і Генштабу, але лише як технічні радники, без права визначати політичну лінію.

ТЕХНОКРАТИЧНИЙ БЛОК (2 особи)

• Економіст міжнародного рівня (питання санкцій, репарацій, енергетики).
• Юрист-міжнародник (Гаага, Женевські конвенції, питання злочинів РФ).

КОМУНІКАЦІЙНИЙ БЛОК (1 особа)

Одна людина, відповідальна за:

• взаємодію з медіа,
• паралельну роботу з Конгресом і Сенатом США,
• правильну публічну рамку.

Всі мають бути включені в переговори. Бо це питання не просто якогось химерного миру, якого не буде. бо зараз треба називати речі своїми іменами: сьогодні йдуть переговори про форми поразки України…це питання виживання всіх, бо треба мінізувати втрати і підготувати грунт для реваншу … Тому дозволити формувати групу одній людині, це може повторити усі ті помилки, і будуть повторені, тому що успіх буде тоді, коли буде узгоджена позиція багатьох авторитетних осіб, а не норми чийогось приватного світогляду.

Зіновій Свереда