Небезпечні тенденції, які є в Європі, продовжились і в США: комуністи і соціалісти отримали союзника у формі мігрантів-мусульман проти основ демократії, яка була збудована на основах грецької філософії, римського права, християнства та юдейства.

Фактично, якоїсь кращої моделі світ не придумав, такі як свобода підприємництва, повага до приватної власності, родини як основи суспільства, науки та інновацій. «American dream», сформована протестантами, католиками та іншими християнськими конфесіями, зазнає удару зі середини через свою ж продуктивність та досягнення. На практиці, майже 90 відсотків інновацій, якими користується сучасний світ (зокрема, і мусульманський), є результатом капіталістичної системи на основі християнської етики. І системи управління, яка називається демократією, яка не є найкраща чи найгірша система управління, але максимально обмежує створення різного роду радикалізмів, таких як комунізм, нацизм, фашизм і т д. і крім того, сьогодні добавився ще й мусульманський радикалізм, шаріат і т д. Такі випадки, як у Ірландії, коли молодого українця 16 років вбив одноліток за те, що українець готував собі аєшню з беконом, не є поодинокі. Цей дикун є результатом системи виховання та світогляду, який йому накинули його ж батьки, різні псевдодуховні лідери, які закликають вбивати невірних ножем на вулиці без причини, насильно можуть видати заміж дівчинку 9 років, напхати на голову якісь хустки на все життя. Цей дикун втік з тої системи, але він не бажає адаптуватися до кращої системи, а розповсюджувати своє дикунство, користуючись «правами демократії». І такі випадки, коли в Берліні, Брюсселі та в інших містах Європи, коли житель міста не може прогулятися частинами міста, бо там етнічні групи пограбують і т д, то це є загроза демократії та цивілізації. бо це оазиси окупації зі середини.

Чому партнерство комуністів\соціалістів\мусульман надзвичайно небезпечне для демократії і християнства? Так, багато людей серед них є мирними, нормальними і адекватними. Але небезпечні ідеології і катаклізми якраз і народжуються серед більш-менш адекватних людей, які не бачать небезпеки формування зла у формі добра: вовки в овечих шкурах…..

Основою, яка приваблювала Америка мігрантів, була «американська мрія», яка мала свої принципи. Теоретичне визначення: American Dream (Американська мрія) — це не просто соціальний міф, а цілісна ідеологія і морально-економічна система, що сформувалася у США від XVIII ст. донині. В її основі — віра, що кожна людина, незалежно від походження, може досягти успіху завдяки праці, ініціативі й свободі.

Проаналізуємо загально-доступну інформацію про цей феномен християнсько-американської мрії:

Рівні можливості (Equality of Opportunity)

• Кожен має право почати з нуля і просунутися вгору завдяки власним зусиллям.
• Не походження, а талант, праця, наполегливість визначають майбутнє людини.
• Цей принцип закріплений ще у Декларації незалежності США (1776): “усі люди створені рівними”.

Праця та самореалізація

• Праця — моральна й духовна цінність.
• Успіх розглядається як винагорода за чесну працю, а не як дарунок долі.
• Підприємництво, ініціатива, готовність ризикувати — це чесноти, а не вади.

Власність і матеріальне благополуччя

• Власність (особливо власний дім) — символ досягнення American Dream.
• Добробут не є гріхом: він — плід свободи, розуму і праці.
• У ХХ ст. цей принцип трансформувався у масову мрію: “кожен може мати будинок, автомобіль, освіту для дітей”.

Свобода (Freedom)

• Громадянська, економічна і духовна свобода — основа мрії.
• Людина сама відповідає за своє життя, а не держава.
• Релігійна свобода теж була рушієм еміграції до Америки, отже — частина “морального кореня” мрії.

Моральна відповідальність і чесність

• Успіх повинен ґрунтуватися на чесності, справедливості та повазі до інших.
• “Dream” — не лише про гроші, а й про гідність, сім’ю, спільноту і віру.
• Ідеальний американець — не лише багатий, а й порядний і відповідальний.

Освіта як соціальний ліфт

• Освіта — головний шлях до реалізації мрії.
• Школи і коледжі сприймаються як “фабрики можливостей”.
• Держава й суспільство вважають освіту засобом подолання нерівності.

Мобільність і інновації

• Географічна й соціальна мобільність: можна змінити місце, професію, статус.
• Американська мрія заохочує творчість, винахідництво, підприємницький ризик.
• Звідси — культ стартапів, інноваторів, “self-made man”.

Віра і оптимізм

• “Dream” — це віра, що завтра може бути краще, ніж сьогодні.
• Навіть у кризах (1929, 2008, пандемія) американці тримають ідею відродження, resilience — здатності почати спочатку.

Сучасна трансформація

У ХХІ ст. поняття “American Dream” змінилося:

• Менше про матеріальне, більше — про самореалізацію, баланс, справедливість і сенс життя.
• Молодь бачить мрію у вільній творчій праці, екологічному способі життя, соціальній відповідальності.

Спадщина християнства:

А тепер, як виявилось, комунізм та соціалізм став «троянським конем», який прийшов завдяки демократії до влади, але з метою руїни тієї ж демократії. І ці ідеології, які є противниками християнства як системи виховання, світогляду, ринкових принципів, отримали союзника у формі мігрантів з мусульманських країн, які теж прагнуть зруйнувати християнства, бажаючи реалізувати «шаріат», «умму» і т д…. що є іншою утопією, яка, як і комунізм, готова використовувати організований тероризм на рівні систем, та побутовий (несподівано молодому хлопцеві ножем в око, бо він їсть бекон). і цей тероризм не є засуджений з боку інших мусульманських кіл.

В Європейському Союзі замовчується факт політичної корупції на організованому рівні: багаті мусульманські державні клани, сформовані на нафті, «купляли» комуністів та соціалістів, а також деяких лібералів, надаючи їм різні «цяцьки», з єдиною метою: спрощення міграційного законодавства. Здавалось би, екуменізм – мультикультуралізм та інші утопічні ізми…. Але чомусь того ж дані мусульманські країни не робили у себе ж…. Ті, що займались екуменізмом, стали теж тим троянським конем для християнства, бо нейтралізовував здорову критику та захист ідентичності християнства.

Так в чому ж подібність комунізму та мусульманства (шаріату, умми і т д)?

Між ними є кілька спільних рис, особливо якщо дивитися з точки зору соціальної організації, моралі та контролю над суспільством.

Колективізм і підпорядкування особистого спільному

• Комунізм і соціалізм ставлять колектив вище індивіда: особа — лише частина спільного механізму.
• Шаріат також вимагає, щоб індивід підкорявся законам Божим і громаді умми.
  Дані системи відкидають крайній індивідуалізм і вимагають покори вищому порядку — суспільному чи божественному.

Моральний контроль і регулювання поведінки

• У комунізмі ідеологічна партія контролює мораль і спосіб життя (атеїзм, “новий радянський тип людини”).
• У шаріаті — мораль регулюється релігійним законом, який визначає, що є дозволеним (халяль) чи забороненим (харам).

Тобто, немає “нейтральної” приватної сфери — усе має моральне чи ідеологічне значення.

Рівність і справедливість як головна цінність

• Комунізм: прагнення до повної економічної рівності (усе спільне).
• Шаріат: вимагає соціальної справедливості, обов’язкової милостині (закят), допомоги бідним.

Усі вважають, що справедливість — це рівність, і що заможні повинні ділитися з бідними.

Централізована влада і відсутність політичного плюралізму

• Комунізм створює монопартійну систему, підконтрольну партії.
• Шаріат не передбачає демократичного плюралізму у західному сенсі — влада має бути підпорядкована Божому закону.

В усіх — ідея єдиної “істини” і “правильної влади”.

Освячення ідеології

• У комунізмі ідеологія замінює релігію (віра в Маркса, Леніна, “історичну необхідність”).
• У шаріаті — закон прямо від Бога, який подається різного роду халіфами, муллами і т д...тобто часто люди без світської освіти, знання фізики, хімії, математики, і які свій особистий "брєд", і часто свої ж хвороби, такі, як паранойю, деменцію чи шизофренію, подають за закон від Бога. по цій інтерпретації таких обмежених осіб можуть будь-якого інтелектуала чи науковця посадити на палю, повісити на шибеницю чи розстріляти. Бо такі обмежені особи просто ненавидять інноваторів та науковців, бо вважають їх на конкурентів щодо їхнього панівного соціального статусу.

Обидві системи вимагають віри, а не лише раціонального прийняття — і створюють культ “істини”, що не підлягає сумніву. Тобто, релігія і ідеологія передбачають те, що людина не може думати індивідуально. Формується зворотній бік нового типу расизму, який спрямований проти основного багатства капіталістично-християнської системи - це підприємницького класу.

Згідно з аналізом Brookings Institution (2021): фірми з працівниками, які були власністю білих американців — ~82% всіх таких господарств; азійців — ~10,9%; іспаномовних/латиноамериканців — ~6,9%; афроамериканців — ~2,7%. У секторі малих підприємств (без працівників або з дуже малою кількістю) — дані теж показують переважання білих: у 2021 році ~85% мали більшість власників білих, ~11% — азіатських, ~7% — іспанських/латиноамериканських, ~3% — афроамериканців.

Власники бізнесу (підприємницький клас): Найбільша група — білі американці, переважно. За даними — близько 82% власників бізнесів з працівниками є білими.

Міноритарні етнічні групи (азійці, латиноамериканці, афро-американці) мають власність, але їх частка значно менша, особливо у сфері бізнесів з працівниками (тобто серед підприємств, які наймають людей, а не лише самозайняті).

Великий бізнес / корпорації: Конкретних даних про етнічний склад топ-власників чи керівників великих корпорацій за національною ознакою менш багато публічно. Але узагальнено — велика частка капіталу, акцій і контролю зосереджена серед білих американців.

Середній клас (з економічної точки зору) зазвичай охоплює власників малого чи середнього бізнесу, а також працівників із помірними доходами — тут етнічна картина більш різноманітна, але за власністю бізнесу — усе ще перевага білого населення.

Фактично, ціллю комуністичного шаріату – це банкрутство фірм і корпорацій євро-американців, бо за усі програми, де все безплатно, будуть платити підприємці – їм будуть підвищені податки… тобто, одна людина, яка бажає вчитися і працювати, реалізовувати свою підприємницьку ідею, отримає обов’язки та податки, а інша – буде сидіти на соціальних безплатних програм, відпочивати та збільшувати кількість своїх членів родини, навчаючи їх на законах комунізму\шаріату. І буде замінено євро-підприємців на мусульманських підприємців по кланах.

соціальний ліфт в капіталістично-християнській системі - це освіта.... чим більше особа є інтелектуальна та продуктивна, тим має займає більш вище місце в суспільстві, бо це один з показників мудрості. а в клановому комуністично-шаріатському суспільстві - це те, коли політбюро\халіф та мулла визначили. Це може бути інтелектуально-відстала, але слухняна людина.

Антизахідність та критика капіталізму

• І комунізм, і шаріатський ісламізм часто виступають проти капіталістичної системи, вбачаючи в ній аморальність і експлуатацію.

Ідея «нової людини»

• У комунізмі — «новий радянський чоловік».
• У шаріаті — “справжній мусульманин, покірний Аллаху”.

Кожна система прагне перевиховати людину згідно зі своїми моральними принципами.

Комунізм і шаріат — різного походження, але всі вони:

• ставлять спільноту вище індивіда;
• заперечують абсолютну свободу;
• мають морально-ідеологічний контроль;
• вимагають віри у “вищий порядок” — політичний чи релігійний.

Інакше кажучи, це різні версії системи “тотальної моралі”, де людина не є автономною істотою, а частиною морального цілого — держави, партії або громади віруючих.

Порівняльна таблиця: Комунізм — Шаріат

Спільні риси:

• Ідея вищого порядку, що стоїть над людиною (Бог, держава, колектив).
• Пріоритет спільного блага над індивідуальними правами.
• Віра у моральне перевиховання людини.
• Контроль над моральністю, інформацією, поведінкою.
• Ставлення до капіталізму як до джерела несправедливості.

Комунізм і мусульманство мали і мають спільного ворога: Захід, християнство, демократія

У ХХ–ХХІ ст. антизахідна орієнтація часто зближувала лівих (комуністів, соціалістів, марксистів) і ісламістів.
Обидві течії:

• вважають демократію “маскою капіталізму” або “інструментом Заходу”;
• звинувачують християнський Захід у моральному занепаді, колоніалізмі, глобалізмі;
• прагнуть тотального контролю над суспільством — через партію або через релігійний закон.

Історичні приклади «де-факто союзів»

СРСР і ісламські рухи

• Під час Холодної війни Радянський Союз активно підтримував мусульманські визвольні рухи: у Єгипті, Сирії, Алжирі, Палестині, Іраку, Афганістані, Ірані (до 1979 р.).
• Мета не була релігійна, а геополітична — послабити Захід, Британію, США і християнські країни.
• Після 1979 року (ісламська революція в Ірані) — комуністи й ісламісти ворогували, але одночасно мали спільного ворога — США.

Китай і ісламський світ

• Сучасний Китай, формально комуністичний, активно співпрацює з мусульманськими режимами (Іран, Саудівська Аравія, Пакистан), попри внутрішні утиски уйгурів.
• Причина: спільна антизахідна стратегія — проти США, НАТО, демократії.

Російський неокомунізм і ісламський антизахідний світ

• Сучасна Росія (змішання радянських і імперських ідей) позиціонує себе як “захисниця традиційних цінностей”, але фактично:
  • підтримує ісламські режими (Іран, Сирія);
  • використовує мусульманські країни як союзників проти Європи і США;
  • при цьому переслідує християн (зокрема греко-католиків та ПЦУ в Україні) і знищує українські православні та греко-католицькі, протестантські та християнські церкви на окупованих територіях.

Тобто формується прагматичний союз антидемократичних систем — посткомуністичних, ісламістських і авторитарних.

Спільні точки дотику

Геополітичний підсумок

Комуністи та ісламські фундаменталісти не мають спільної віри, але мають спільний інтерес:

• послабити вплив християнської Європи та США;
• боротися проти ліберальної демократії, свободи слова, прав людини;
• створити новий світовий порядок без домінування Заходу.

Тому, початок ХХІ століття позначився відродженням глобальної ідеологічної боротьби. Якщо під час «холодної війни» протистояння відбувалося між комунізмом і ліберальною демократією, то сьогодні формується нова антизахідна вісь — Москва – Пекін – Тегеран – ХАМАС, яку об’єднує спільна мета: ослаблення демократичного світу, витіснення християнських і гуманістичних цінностей та встановлення контролю над суспільством через ідеологію, релігію чи державний авторитаризм.

Європа почала мати проблеми, коли всередині Європи комуністи нейтралізували духовне серце європейської цивілізації – це Ватикан. Що включає: освіта, християнська демократія, медіа. Навіть військове капеланство. Все це зроблено через вибори демократичні. Колишні комсомольці та комуністи, такі як Меркель, зайшли в християнську демократію, руйнуючи її ж принципи в практиці, замінюючи її утопізмами.

Але демократія ефективно працює тоді, коли голосують освічені люди. У документах Ватикану зникли принципи в сучасних енцикліках, такі як місіонерство: «переходьте на християнство», «запрошуємо вас бути і ставати християнами»… це зникло….і це біда. Бо якщо немає реалізації «ідіть і навчайте народи», тоді богословіє перетворюється в набір фраз і висловів, які люди не розуміють, бо не бачать змісту, якщо все «рівне, всі релігії рівні»… проте є велика різниця між релігіями.

На жаль, проблема християн – це незнання і недооцінка християнського вчення. Українка, яка одружується з мусульманином, навіть, якщо він невчений, бідний і розумово не дуже інтелектуальний, майже завжди переходить на мусульманство. І на рівні законодавства не лобіюються запобіжники, щоб захистити права на ідентичність та право на українство та європейськість.

В багатьох католицьких вузах «загубилось богослов’я». Можна знайти усі професії, від бізнесу до ІТ, але немає місця богословію….воно скинуте на маргінес, бо немає проповідництва. Навіть, якщо є інші професійні напрямки, то немає, наприклад, економіка і соціальна доктрина Церкви, то саме служіння і управління…і це можна продовжувати. Бо міністерства досі є комуністичними по поглядах і підходах.

Все це створює міну сповільненої дії, бо мультикультуралізм виявився нездатним до асиміляції, а приніс створення паралельних світів та систем в одній державі, але, як кажуть, не може бути два господаря на одному подвір’ї і дві господині в одній кухні….все йде до конфлікту і війни.

і ця війна починає готуватися:

Ідеологічна основа

Росія (Москва)

Сучасна Росія поєднує пострадянський комуністичний реваншизм із псевдохристиянським імперським міфом. Кремль прагне зруйнувати західну цивілізаційну модель, використовуючи:

• антизахідну риторику про “занепад Європи”;
• альянси з ісламськими режимами (Іран, Сирія);
• дезінформацію проти демократії, Церкви, Ватикану;
• війну проти України, що символізує спротив європеїзації у її первісному виді (християнській демократії).

Китай (Пекін)

Комуністична партія Китаю створює тоталітарну модель технократичного контролю:

• заперечення свободи слова, віри й особистих прав;
• експансія через економічні залежності (“Шовковий шлях”);
• союз із авторитарними державами задля нового світового порядку без християнської етики.

Іран (Тегеран)

Іран — духовний центр ісламського фундаменталізму, який:

• використовує релігію як політичну зброю;
• фінансує терористичні структури (ХАМАС, “Хезболла”);
• прагне зруйнувати Захід, Ізраїль і християнський світ;
• пропонує релігійну альтернативу “західному декадансу”.

ХАМАС та ісламські радикальні рухи

ХАМАС, “Брати-мусульмани” та подібні угруповання — це інструменти гібридної війни, які поєднують:

• антидемократичну ідеологію;
• релігійний фанатизм;
• фінансування та інформаційну підтримку з боку Москви й Тегерану.

Антизахідна вісь ХХІ століття — це не випадковий союз, а логічне продовження тоталітарних ідеологій ХХ століття, які знову виступають проти християнського гуманізму.
Москва, Пекін, Тегеран і ХАМАС діють спільно — через пропаганду, технології, тероризм і моральний релятивізм — щоб послабити європейську цивілізацію.

і тут є велика місія України - це відродити християнську демократію для Європи. бо взаємний захист України, християнства і демократії — це не лише політичне, а й духовне завдання сучасної Європи. Але, на жаль, ми маємо провідників, які часто є пасивними в релігійному питанні.
Саме тому потрібно говорити не просто про війну, а про битву цивілізацій — між свободою і диктатурою, між вірою і цинізмом, між правдою і пропагандою.

Зіновій Свереда