Питання про всиновлення геями (чи лесбіянками) дітей, і дискусії навколо цього зазвичай концентруються навколо «прав меншин». Забуваючи, що дитина – не річ, і теж має права, і вона не обов'язково належить до меншин. Захищаючи права геїв до всиновлення, варто не забувати про права дитини бути вихованій у родині, де є тато і мама, і що ніхто не має права відбирати у дитини це право в ім'я будь якої «рівності».

1 червня 2017 року – Всесвітній День захисту дітей. Думаю, варто подивитися на права дітей, про які часто говорять, особливо на Заході, але у нас теж, з дещо іншої сторони. Хотілося б звернути увагу на справу всиновлення, а саме всиновлення дітей парами, що є представниками «меншин», і мають на це «право» (у нас ще ні, лише у деяких країнах), і нагадати теж про права дітей і про їх захист.

Питання про всиновлення геями (чи лесбіянками) дітей, і дискусії навколо цього зазвичай концентруються навколо «прав меншин». Забуваючи, що дитина – не річ, і теж має права, і вона не обов’язково належить до меншин.

Писав вже колись про випадок, який мав місце декілька років тому. Можна подати його як показовий. 25 квітня 2015 року в Непалі стався страшний землетрус, який забрав багато життів та завдав великі руйнування. За кілька днів до цього принаймні 26 новонароджених у Непалі дітей прибули до Ізраїля – їх евакуювали та привези до Ізраїля пари геїв, які «замовили» цих дітей у Непальських жінок, щоб їм виносили і народили. Закони Ізраїля забороняють сурогатне материнство для одностатевих пар, лише для гетеросексуальних, тому ізраїльські геї вже не один рік користуються послугами жінок з Непалу. Виникли великі дебати у суспільстві після цього, так як «замовники» вивезли дітей, натомість залишили в часі землетрусу у Непалі матерів…

Якщо йдеться про бажання когось женитися чи виходити заміж за когось тієї самої статі – будь ласка, скільки влізе – справжні християни і так на це не поведуться, а заборона спричинить лише зворотній ефект. Хоча, з другого боку, варто теж ще дослідити вплив прикладу одностатевої сім'ї на оточення, як «взірець до наслідування». Бо твердження, що «хто гетеро - на нього нічого не вплине», часто-густо не витримують критики. Але не про це тут мова.

Однак, коли йдеться про всиновлення одностатевими парами дітей... це вже вибачайте! Дитина має ПРАВО (і ОБОВ'ЯЗАКОК) рости в сім'ї, де є батько і мати, де не формується однобокий образ сім'ї. Навіть мати-одиначка не дає однобокого образу дитині так, як одностатеві пари. Причому, зазвичай геї всиновлюють хлопчиків, а лесбіянки – дівчаток, ну і відповідно виховують...

Здається, про це скоро буде багато дискусій, особливо серед учених, психологів, біоетиків та й політиків...

І на кінець, що стосується цього конкретного випадку в Непалі, то це взагалі неетично: залишити матерів гинути від землетрусу, а дітей забрати з собою і від'їхати.

Відносно ж геїв, то дехто зауважує, що «якщо людина є гетеросексуальною, то жодними навколишніми обставинами цього не змінити – ніякими прикладами, модою чи пропагандою» – а ця інформація звідки? Є наукові підтвердження? Бо практика говорить про інше - виховання, культура, має великий вплив, поширення культури «бі» як і «лесбі» дуже часто береться саме з культури, а не від народження. Деякі спеціалісти кажуть, що коли досліджували генетичну історію гомосексуалістів, виявлялося, що частенько у батьків чи бабусь хтось зловживав таблетками-контрацептивами, що і призвело до генетичних мутацій – це одне з пояснень «генетичного» гомосексуалізму (хоча так, не єдине). Спір на даному етапі зупинився у пункті, що вплив генів і вплив культури та виховання – це 50/50 у причиновості гомосексуальної поведінки. Але нагадую, спір не закінчився, тому ставити дефінітивні ствердження завчасно, та ще й звинувачувати когось в «необізнаності».

Інші теж говорять, що загалом у світі, як здається, не існує такого права, як право бути усиновлювачем. Кожен випадок усиновлення розглядається судом індивідуально. І суддя вирішує, як краще для дитини. Тому що, твердять захисники всиновлення дітей гомо-парами, гіпотетично можуть бути випадки, коли дитині краще в оточенні адекватних гомо, ніж алкоголіків гетеро, де чоловік ґвалтує дружину і б'є дітей. Але у всякому разі, усі ці питання вирішуються індивідуально. А тому не відомі випадки, коли за наявності інших адекватних потенційних усиновлювачів дитину віддавали гомосексуальній парі.

На це треба сказати, що якщо науково буде доведено, що всиновлення гомосексуальними парами пагубно впливає на дитину, то й закони під це підтягнуть. Колись і педофілія не каралася, а потім законодавство змінили, і зараз це злочин. Так що слово за наукою.

Не всі, щоправда вірять, що це колись буде доведено наукою, бо це ніби то складно з точки зору психології. Адже усиновлювачем може бути будь-яка людина, що є адекватною, психологічно готовою до цього, мотивованою і т. д. Немає жодних доказів, твердять захисники всиновлення дітей будь-якими парами, незалежно від орієнтації, що наприклад ЛГБТ мають якісь відхилення чи є неповноцінними в чомусь. Релігійні пістави вважаються у цьому спорі як такі, які належить «відкинути як бездоказові і середньовічні». Звідси абсолютно неважливо, піклується наприклад гей про дитину чи про стареньку маму. Тому, якщо розглядати гомосексуалістів як небезпечних елементів для суспільства, то можна так дійти буцімто до жахливих речей, гомофобії наприклад. А тому не можна проводити паралелі з педофілією і будь-якими деградаціями особистості.

Щодо недоказовості, що представники ЛГБТ «мають якісь відхилення чи є неповноцінними в чомусь» – це трохи занадто. Вистачить взяти статеве життя – не хочеться комусь лізти під ковдру і описувати деталі, але це всі знають, особливо це стосується чоловіків-геїв, однак, будучи відвертим, переконати адекватну людину в тому, що неприродній статевий акт – це не «відхилення», то не зможе ніхто. Можна це сприймати чи ні, можна толерувати, можна «проходити мимо» і не перейматися, але тут не треба жодної релігії, щоб розуміти, що це не є «норма».

Повторюю, у 60-х роках минулого століття багато громадських діячів пробували переконати суспільство, що статеві акти з малолітніми (педофілія) – це «норма». Були навіть демонстрації з цього приводу, які проводили «передові представники суспільства». Коли законодавчо це назвали злочином, і наклали немале ув’язнення за порушення і пропаганду, «передові представники» притихли… Власне, це не те що «середньовіччя», це ще далі, це стародавня Греція часів Платона, коротко кажучи відкат назад! Приймалося колись у стародавньому світі педофілію, як «норму», у ХХ-му столітті спробували знову це «унормувати», потім помітили, що це погано впливає на дитину АБСОЛЮТНО у всіх випадках, тому коли судять педофіла, то не вияснюють, чи дитині це сподобалося (у США ця «дитина» до 18-го року життя), чи що вона сама погодилася, не порівнюють з «нормальним» статевим актом у сім'ї, чи у дорослих, тільки судять сам факт...

Є певні природні речі у людини, плюс набуті, і ця сукупність називається «культура», а є відхилення від цих речей, і декому хочеться піддаватися цим відхиленням, це називається «людські слабкості», і така людина часто посилається на свої гени: «таким вже я народився», але йому кажуть «вибачай, але у нас так не прийнято», або «ви невихований». У деяких суспільствах приймається канібалізм, і теж були навіть захисники цього способу живлення, бо «це гени», чи «це в них така культура»...

Щодо виховання у сім'ї геїв: дитина бере взірець перш за все від батьків, формується її психіка, формується здорове сексуальне уявлення, формуються поняття «чоловік» і «батько» (і взірець, якщо це хлопчик), формуються поняття «жінка» і «мати» (і взірець, якщо це дівчина). Як це сформується в дитині у сім'ї геїв чи лесбійок? Дехто скаже, що це все застаріле, бо говорить про якісь «ролі» у сім’ях чи суспільстві, про якесь «традиційне формування якоїсь статі», коли ж насправді тепер, у «добу гендеру», ніхто нікого силою не може змушувати бути тим, ким він себе не відчуває і т. д. Але це вже інша дискусія…

Є, наприклад, одне дослідження вченого з Університету в Остін, Марка Регнеруса, в якому він дослідив дітей з одностатевих сімей, і виявилося що у них у декілька разів більше психічних розладів, ніж у інших, більше самогубств, більше венеричних хвороб (звичайно, це наслідування «батьків» у їх способі статевого життя). Вчені ж, звичайно, не кажуть, що відразу треба забороняти всиновлювати геям дітей, тому що «дослідження треба продовжувати, ми лише встановили різницю між дітьми в одностатевих сім'ях і тими, в звичайних. Але ми поки не знаємо причин цієї різниці». Сам Регнерус долучається до цих голосів, і після розголосу його досліджень, почав бути більш «зрівноваженим»... Враховуючи, яке сильне лобі на Заході у ЛГБТ, і що може статися з цим вченим і його кар'єрою, така політкоректність зрозуміла.

Але з другого боку, це й добре, що не роблять поспішних виводів – дослідження буде продовжуватися. І звичайно, є «нормальні» сім'ї, де батьки п'ють, або проявляються інші форми деградації, що ще гірше впливає на дитину, проте це не доказ, що одностатевим отже можна всиновлювати, лише це також зовсім інше питання, інша патологія, і ця патологія не може виправдати іншу «ненормальність», і цим теж окремо займаються суди.

У всякому разі, захищаючи права геїв до всиновлення, варто не забувати про права дитини бути вихованій у родині, де є тато і мама, і що ніхто не має права відбирати у дитини це право в ім’я будь якої «рівності».