За місяць – два до початку святкування єврейського Нового року (Рош га Шана) в ЗМІ і соцмережах починається ажіотаж навколо щорічного паломництва брацлавських хасидів до м.Умань. Ситуація накручується та нагнітається. Почасти свідомо, почасти не дуже.

Якщо уважно проаналізувати, то можна побачити низку шаблонних найпоширеніших міфів.

Міф перший. Скільки приїде паломників? Тут фантазія деяких «письменників» просто зашкалює. 50, 70, 100 тисяч. Звідки вони беруться? Навіть уявити складно. Хоча б подивилися, що років 15 тому чисельність населення становила близько 90 тисяч, а на початок 2020 близько 82 тисяч. Запитання: то де можуть розмітитись оті 50, 70, 100 тисяч? І чи витримає навантаження комунальна система міста в котрої звісно є запас міцності, але ж не настільки великий аби витримати одночасне перенавантаження такого масштабу.

30 тисяч – реальна стандартна щорічна кількість паломників. Така цифра є більш-менш стабільною протягом як мінімум 17 - 20 років. Відмінності можуть бути через незареєстрованих паломників, пандемію, війну etc.

Міф другий. Умань та уманьчани заробляють скажені гроші на паломниках. Лише нещодавно місто почало заробляти на паломництві, а до цього… Добре коли вдавалося виходити в нуль, і то так ставалося лише за рахунок підписання договорів на вивезення сміття, постачання електрики, газу, що відбувалися після складних перемовин з Благодійним фондом імені Рабі Нахмана (далі БФ).

Як сказав у червні 2006 року на нараді в Уманській міськраді з організації паломництва хасидів представник БФ (цитую мовою оригіналу):

- Свет не надо, газ не надо, мусор не надо. Платить тоже не надо.

Причина того, що місто не заробляло, не в небажанні міської влади, а в тому що вітчизняне законодавство не дозволяло. Особисто мною у 2010 році було підготовлено проект закону України «Про паломництво». І він стосувався не лише паломництва брацлавських хасидів та інших течій іудаїзму, але паломництва вірян всіх конфесій на території України.

При його підготовці було враховано законодавство та досвід Саудівської Аравії щодо паломництва мусульман в Мекку. Там паломництво окремий вид прибутку для королівства, а в Україні окремий вид витрат. Натомість запропонований законопроект дозволяв легально заробляти Державі України, місцевим бюджетам, фізичним та приватним особам.

Завдяки зусиллям деяких чиновників з Черкаської облдержадміністрації, з Держкомітету у справах національностей та релігій, та деяких народних депутатів, документ було спершу змінено, а потім і поховано. Причина? Частина відповіді знайшлася в наступній репліці одного київського чиновника:

- Ти шо придумав?! Ти шо хочеш шоб всі заробляли легально?! І ти ще хочеш православних поставить під контроль?! Ти понімаєш шо ти придумав?!

Співпадіння чи ні, але невдовзі після тої розмови мені наказали припинити займатися паломництвом брацлавських хасидів, а всі документи передати структурі, котра навіть юридично не могла ними займатися.

Щодо мешканців міста, то заробляють лише ті хто здають житло паломникам, займаються торгівлею та надають їм послуги. Проте далеко не до всіх здаваних в найм осель хасиди згодні оселитися. Вони вже давно навчилися розбиратися в наших реаліях, процесі ціноутворення на оренду помешкань. Як і реалістично оцінювати свої фінансові можливості, вимоги до житла і те як їх співвідносити. Ще на самісінькому початку 1990-х коли лишень починалося паломництво вони згодні були спати ледь не на голій підлозі, але вже за кілька років ситуація почала змінюватися, і шансів розвести хасида ставали все меншими.

Ось і виникали конфлікти, коли ті до кого не пішли жити послідовники покійного ребе, скаржилися і безпосередньо, і через громадських активістів, і на міську владу, і на комунальників, і на… Легше сказати на кого не жалілися.

Нині ж коли в паломників є власна розвинена готельна та соціальна інфраструктура, мешканцям міста заробляти стає все складніше.