Фра Анжеліко ОР, Зішестя Христа в ад, 1441-42 рр

Христос воскрес у третій день після своєї смерті на хресті, тобто у недільний поранок, бо побожні жінки саме тоді знайшли гріб пустим. Увесь цей час тіло Христа лежало в гробі обвите спеціальним матеріалом і намащене поховальними маслами. Це свідоцтво зі Святого Письма. Натомість усна Традиція доповідає, що діялось з душею Ісуса Христа після смерті на хресті і тимчасового відділення від тіла.

Отож, після переходу за границю земного життя, Христос зустрівся з Авраамом, батьком всіх віруючих, а також з усіма справедливими, від Авеля до свого опікуна, Йосипа. Далі Христос зустрівся з Адамом, батьком цілого людського роду. Саме Адам впровадив усіх до країни смерті, а Христос, новий Адам, їх звідти вивів. Зберігся з IV віку чудовий опис розмови між Христом та Адамом. Адам свідомий своєї провини, але в кінці Христос-Спаситель протягує йому руку. Цей образ дуже часто можна побачити у православній церкві під час Великодніх свят.

Зустрівся Христос в країні смерті також з Юдою. Не відомо, чи Юда чекав там Христа, як всі інші, але фінал цієї розмови показує безмірне милосердя Боже.

Повстає одне питання: як треба розуміти слова Традиції, які також подає Катехизм, що Ісус Христос зійшов у ад. Той же Катехизм називає цю подію зішестям у глибину смерті, щоб і мертвим проповідувалася Добра Новина.

Християнська Традиція має дві інтерпретації цього факту. Перша опирається на концепції аду, котрий складається з трьох рівнів, якби з трьох поверхів. Так було до пришестя Христового. На горі перебували святі і праведники, посередині були грішники, котрі однак покутували, а на самому долі – смертельні і затверділі грішники. Цю концепцію повинна була підтверджувати притча про багача і Лазаря, коли після смерті Лазар знаходився разом з Авраамом, тобто на найвищому рівні, а багач в самому низі, тому між ними не було прямого проходу, щоб перейти з одного рівня на інший, бо перешкоджала величезна прірва. Згідно з цією концепцією, Христос зійшов на найвищий і на середній рівень аду, а на найнижчий не сходив.

Друга течія пояснення цієї таємничої події твердить, що Ісус Христос відвідав цілий ад, тобто всі “кутки” пекла без винятку. Це означає, що Він зустрівся з усіма грішниками, навіть найбільшими, бо сам говорив, що прийшов шукати і спасти те, що загинуло! Цей другий образ краще пояснює Божу любов до кожної людини, що Бог нікого і ніколи не залишає. Крім того, треба пам'ятати, що навіть ті, що є в пеклі, у певному значенні “чекають” Останнього Суду. Тому навіть якщо людина скоїла важкі гріхи, не можна занедбувати молитви за неї, навпаки – наші молитви повинні тоді бути ще ревнішими!

Звичайно, це є лише концепція, належить мати на увазі і перший образ, який вийшов з уст самого Ісуса. Це лише спроби зрозуміти і осмислити Христове зішестя в ад. Треба тут додати, що саме поняття: “ад”, “пекло” є неоднозначне. Сьогодні вже не говориться про три рівні пекла, хіба що Церква вчить про чистилище, але це не пекло. Взагалі, пекло не є місцем, лише станом, в якому перебувають грішники. А тому Христос не міг зійти у пекло, бо не мав жодного гріха. Саме гріх є причиною такого жахливого стану людини, як стан пекла. Христос не міг цього стану досвідчити, бо не мав досвіду гріховності! А тому, правильніше буде сказати, що зійшов не у пекло, але до пекла, тобто до його брами.

Христос має ключі від брами неба і від брами пекла. Але у пекло – на відміну від неба, звідки Він прийшов – Христос не входить, лише відкриває пекельну браму, простягає свою руку і ті, котрі чекають Його допомоги і також простягають руку назустріч своєму Спасителеві, отримують визволення. Відкриті серця Христос не може оминути. Лише серце замкнуте і не бажаюче нічиєї допомоги ані співчуття, не впускає до себе Христа, навіть Того, який переміг гріх. Ці люди залишаються у своєму замкнутому світі, світі гріха, егоїзму, гордості і небажанні, або психічної неспроможності, подивитися на свого Творця. Про них однак все одно молимося, бо віримо, що благодать Воскреслого Христа є сильнішою від всілякого гріха. Молимося, щоб Христос, котрий смертю смерть подолав, а тим що в гробах, Життя дарував, дістався до серця кожної людини, навіть до тієї, котра по-людськи немає шанс. У Бога завжди є шанс, бо першим і останнім Божим Словом є Любов.