В своїй книзі «Історичні проходи по Львовi» Іван Крип‘якевич описав кумедну подію, яка мала місце в 1748 році довкола Францисканської площі у Львові (сьогодні це сквер між вулицями Лисенка і Просвіти).

Нижче від площі знаходився монастир кармелітів (сьогодні це монастир студійського уставу УГКЦ), а навпроти сучасного скверу постав в тих роках монастир капуцинів (сьогодні приміщення храму перебуває в користуванні у громади адвентистів сьомого дня).

Невдоволена виникненням в кількох стах метрах конкурентів, кармелітська братія, озброївшись необхідним реманентом перекопала громадську дорогу, яка йшла від міста до монастиря капуцинів. А згодом почали просто руйнувати споруди капуцинського монастиря, а ще пізніше обгородили братів менших парканами та загорожами, відрізавши таким чином їх від міста.

Такі дії не дуже сподобались міській адміністрації і за наказом властей на місце події було споряджено бригаду робітників, які почали закопувати рови та руйнувати загорожі навколо капуцинської обителі. У відповідь кармеліти, озброївшись хто чим міг, налетіли на міських робітників і: «побили їх і поранили», - пише Іван Крип‘якевич.

Конфлікт навколо «канонічної території» затягнувся ще на кілька літ, аж поки міська адміністрація через суд не «присилувала до миру» войовничих кармелітів.

Сьогодні ж там немає ні одних, ні других. Однак принципи співжиття християн залишились незмінні. От тільки сьогодні більше воюють за стіни, а не за душі…

Як кажуть гуцули: «Немає нічого нового під сонцем»