Блог Андрія Стародуба_image

Блог Андрія Стародуба

Колізей, «шоу-бізнес» та пророцтва про «Кінець світу»

15 квітня, 12:01
Гвинтокрил з карабінерами над Римом, весна 2020 - фото 1
Гвинтокрил з карабінерами над Римом, весна 2020

Вже третій рік святкування Великодня в Римі відбуваються в екстремальних умовах. В 2020 та 2021-му вони пройшли під знаком пандемії, яка вплинула на всі види людської діяльності, в тому числі – й на формат проведення богослужінь. Позаминулого року скасували майже всі масові зібрання. Хресну дорогу (частина церемоній Страсної п'ятниці) в минулому році також провели не в римському Колізеї, а по периметру площі Святого Петра.

На цей факт тоді звернули увагу більшість коментаторів, описуючи його як тривожний приклад «порушення древньої традиції».

Однак, насправді, прив'язка цих практик до Колізею є не аж такою давньою. І сама по собі також з'явилась під впливом мінливих історичних обставин.

Уявлення, що Колізей був місцем страт перших християн сформувалося дуже пізно – не раніше XVI-XVII ст.

До того, навіть вже у християнизованому Римі, він спокійно продовжував використовуватись для гладіаторських боїв (як мінімум – до початку V-го століття) та інших масових видовищ (вже без кровопролить) – до першої чверті VI-го.

«Шоу-бізнесове» використання об'єкту припинилось виключно з об'єктивних причин: населення збідніло і йому було не до розваг, землетруси та пожежі пошкодили споруду (а ремонтувати її, як і оплачувати проведення свят, було нікому) etc.

У «темні століття» Середньовіччя гігантський комплекс використовувався (причому – в одні й ті самі періоди) і як кладовище, і як склади та крамнички десятків дрібних ремісників. Кожен спритник міг «приватизувати» собі шматочок площі амфітеатру – як не для бізнесу, то хоча б під місце поховання.

Невелика капличка, яка функціонувала всередині, обслуговувала всю цю публіку, яка заполонила амфітеатр, а не була даниною пам'яті/ознакою шанування християнських мучеників. До речі, немає вагомих доказів того, що масові страти «за віру» в ІІ–на поч. IV ст. відбувались саме в Колізеї.

Приблизно на початку ХIII-го століття багата родина Франгіпані викупила/витіснила всіх «орендаторів» та перетворила Колізей на свій «родовий замок».

Однак землетрус 1349-го року та упадок Франгіпані знову змінили статус-кво: будівля стала «нічийною» та перетворилась на джерело безкоштовних будівельних матеріалів. Кам'яні та мармурові елементи з неї є в десятках римських будівель XIV-XVI ст.

«Поживитись» вдавалось і тим, хто сам нічого не планував/не міг будувати. Наприклад – вибиваючи та продаючи на переплавку бронзові скоби, якими з'єднувались елементи стін та фундаменту.

Наприкінці XVI-го століття папа Сикст V планував використати залишки будівлі для організації суконної фабрики, в якості робочої сили на якій мали бути задіяні римські проститутки.

Цей проект не було реалізовано – на відміну від проекту папи Климента ІХ, який благословив розпочати в Колізеї виробництво селітри.

Час від часу обговорювались також пропозиції повернутись до початкового функціоналу. Так, у 1671 році кардинал Альтєрі дозволив проводити на арені кориду (але ідея була сприйнята римлянами без ентузіазму).

І лише Папа Бенедикт XIV, у 1749-му році, поставив хрест на всіх комерційних та виробничих способах використання древнього амфітеатру.

Колізей присвятили Страстям Христовим та заборонили розбирати на будматеріали, розміщати в ньому об'єкти торгівлі чи ховати на його території покійників...

Однією з причин того, що Колізей, зрештою, "захистили" від знищення, було давнє пророцтво, записане на початку VIII-го століття Преподобним Бедою: "Quandio stabit coliseus, stabit et Roma" ("Поки стоїть Колізей, стоятиме і Рим").

Лорд Байрон, у поемі «Паломництво Чайльд Гарольда» (1812–1818) переповів його та дещо "розширив" (від Urbi до Orbi)::

"Допоки Колізей стоятиме цілим,

Стоятиме й Великий Рим,

Та впаде Колізей – і рухне Рим,

І Світ увесь одразу, разом ним".

Поки що з величною спорудою, в плані інженерному, все Ок. Чого не можна сказати щодо того, що запланували у Ватикані на Страсну пятницю-2022 в плані «сценарному» (де римський амфітеатр, втім, виступатиме лише як декорація). Фальшива історія українки Ірини (грецькою – «мир») та росіянки Альбіни (латиною - «біла», «світла»), що нестимуть разом Хрест, не буде чимось незвичним для арени, яка й будувалась в «шоу-бізнесових» цілях.

Німе каміння все витримає/стерпить.

Проте загрозливими «тріщинами» може покритись віра в серцях багатьох людей…

Теги: #Блоги

Останні новини

Вчора