Той, хто свідомо покидає чинити Божу волю, Божі заповіді, ігнорує Євангеліє, ба - навіть правила дорожнього руху, приписи безпеки і т. п., той «спокушає Бога», покладаючи на Нього надію. Такому Бог не допоможе не тому, що не хоче чи не може допомогти, а тому що такий хтось сам – свідомо і добровільно – відмовився від такої допомоги.

Ці слова дослівно важко зрозуміти, бо як це можна «спокусити Бога»? В старозавітному контексті мова йде про «недовіру» або «віру під умовою». Повний вірш з Книги Второзаконня звучить так: «Не спокушайте Господа, Бога вашого, як спокушали ви Його коло Масси» (Втор 6, 16).

Що ж там робили такого євреї? Це був період виходу з Єгипту по пустині, і в певному моменті народу забракло води, тому і почали нарікати на Мойсея, навіщо їх вивів з Єгипту та й взагалі з'являлися питання: «Чи є Господь між нами, чи нема?» (Вих 17, 7).

Але в Новому Завіті Христос пояснює власним прикладом і словами вже досить наближено до теперішнього розуміння, що значить «спокушати Бога». Коли диявол запропонував Йому кинутися з покрівлі храму вниз і що ніби то Господь не дасть Йому загинути. Диявол навіть на підтвердження своїх слів зацитував слова з Писання (Псалом 91, 11-12). Проте Христос назвав таку пропозицію «спокушанням Господа».

Чому? Бо Господь ніколи не робить «дурних чудес», або фокусів, чудес без цілі. І так само, не врятує когось, хто зловживає надією. Правильно, належить «всю надію покладати на Господа», чи як каже пророк «Щасливий чоловік, який на Господа уповає і чия надія в Господі» (Єр 17, 7), або Апостол Петро: «Усяку журбу вашу покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (1 П 5, 7).

Проте все це актуально у рамках виконування Божої волі, і ніяк інакше. Той, хто свідомо покидає чинити Божу волю, Божі заповіді, ігнорує Євангеліє, ба - навіть правила дорожнього руху, приписи безпеки і т. п., той «спокушає Бога», покладаючи на Нього надію. Такому Бог не допоможе не тому, що не хоче чи не може допомогти, а тому що такий хтось сам – свідомо і добровільно – відмовився від такої допомоги. Відкидати встановлені правили, відкидати мудрість, відкидати здоровий ґлузд, відкидати норми, відкидати логіку - це і є закрити доступ до себе Богу. І коли в такому стані хтось волатиме про допомогу, вона може прийти, а може і не «пробитися» через той наш дурний, але свобідний вільний вибір.

P.S. Один з багатьох, на жаль, прикладів такого дурного свобідного вибору – на фото. Не робіть так, а тоді вже можна «всю надію покладати на Бога», не спокушаючи Його.