Читаю проповіді св. Феофана Затворника (1815-1894) на П’ятидесятницю: у сам день Зішестя Святого Духа він говорить про Трійцю, а в понеділок – про Святого Духа. Як би не дивлячись на біблійні тексти даних днів. Ну, богословськи він там все ніби логічно виводить, але повторюю – Святу Трійцю можна «богословськи вивести» з кожного християнського свята, починаючи з Благовіщення, особливо з Хрещення в Йордані, з Воскресіння, з Вознесіння і т. д. Одним словом, плутанину св. Феофан Затворник у літургійну згадку Зішестя Святого Духа додав.

У греко-католиків Неділя П’ятидесятниці називається «Зішестя Святого Духа», у православних – «Трійця». Понеділок після цієї неділі у греко-католиків називається «Понеділок Святого Духа» у православних – «Духів день». Хоча колись у східних католиків називався цей понеділок «Пресвятої Трійці». Зрештою, є багато храмів, престольним празником яких є «Пресвятої Трійці» і саме в понеділок там мав би бути відпуст, а в деяких парафіях навіть він і є саме в понеділок після Зіслання Святого Духа. Отже, одні парафії власне в понеділок цей відпуст святкують, інші – в Неділю Зіслання Святого Духа. Звідки таке помішання?

Помішання вже починається у Вікіпедії. Читаємо про «День Святої Трійці», що це «також П’ятидесятниця», що це «також Зіслання Святого Духа», що це «також Зелена Неділя». І потім пояснення: «Свою назву свято отримало на честь сходження Святого Духа на Апостолів, яке їм обіцяв Ісус Христос перед своїм Вознесінням на небеса. Таким чином це свято нагадує про Св. Трійцю, три відомі прояви, лики (іпостасі) Всевишнього – у вигляді Бога-Отця, у вигляді Бога-Сина і у вигляді Бога-Святого Духа».

І на доказ такої інтерпретації приводиться фрагмент з Діянь Апостолів: «Коли ж почався день П’ятидесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав» (Дн 2, 1-4). Де тут про три іпостасі Трійці – важко збагнути. Мова про П’ятидесятницю є, про Зішестя Святого Духа теж, але звідки тут три іпостасі Трійці – незрозуміло.

Звичайно, можна домислитися, що Дух походить від Отця, а Зіслання Духа обіцяв Син – от і Трійця. Проте, так майже кожне діяння Боже у світі можна назвати «Діянням Трійці», бо воно справді не є автономною справою окремо взятої Особи Божої. І далі, в тій же Вікіпедії говориться: «У Католицькій Церкві свято Трійці відзначають наступної неділі після свята П'ятидесятниці, коли святкують сходження Святого Духа на Апостолів». Чергове непорозуміння: сходження Святого Духа на Апостолів у Католицькій Церкві відзначають саме у день П’ятидесятниці, а Урочистість Пресвятої Трійці – це урочистість Пресвятої Трійці.

Читаємо у поясненні до Зіслання Святого Духа на сайті «Дивен світ» між іншим про назви наступне: «У понеділок після празника П’ятдесятниці наша Церква святкує празник Святого Духа. Це через те, що Східна Церква з давніх-давен мала звичай наступного дня після великого празника віддавати честь тим особам, які відігравали головну роль у дні празника. День Святої П’ятдесятниці святкує саму подію зіслання Святого Духа на апостолів, а понеділок призначений на віддання особливої чести Святому Духові як третій Божій Особі. Про це Синаксар понеділка так каже: «У цей день, в понеділок П’ятдесятниці, празнуємо того всесвятого й животворного і всесильного Духа, єдиного з Тройці Бога, єдиногідного, єдиносущного і єдинославного Отцю і Синові… Задля почести для всесвятого Духа порішили божественні Отці, щоб осібно і в цій П’ятдесятниці мати празник для Того, хто все добро спричинив».

І далі, з тієї замітки з сайту «Дивен світ»: «Замойський і Львівський Синоди, згадуючи наші празники, називають цей день празником Святої Тройці. Устав о. Дольницького називає цей день тільки понеділком Святого Духа та каже, що в понеділок береться уся служба празника (тобто Зіслання Святого Духа), а на Літургії якщо долучається і служба Святої Тройці… як вважаємо. Він зауважує, що цієї служби не мають ані грецькі, ані слов’янські устави, крім наших служебників, і її треба правити в храмах Святої Тройці. Латинська Церква від середньовіччя святкує празник Святої Тройці восьмого дня після Зіслання Святого Духа, тобто в нашу неділю Всіх святих. Князь Максиміліян у своїх Викладах про східні Літургії каже, що «українці-католики (русини), наслідуючи римську Церкву, святкують свято Святої Тройці в понеділок П’ятдесятниці» (с. 99). Насправді, сам день П’ятдесятниці є справжнім празником Святої Тройці, як це видно з назви та змісту богослужень того дня».

Дивлюся в літургійні тексти, які у греко-католиків і православних ідентичні, і там між іншим біблійні читання на день Зіслання Святого Духа говорять саме про Святого Духа. Подібно, тропар і кондак. У понеділок же тексти читань вже більше йдуть саме в сторону трьох Осіб Трійці. І звичайно, мова теж у літургії в цей понеділок і про Святого Духа, як і в кожне «попразденство» віддається пошана тим особам, які відігравали головну роль на літургії попереднього дня, тобто у даному випадку Святому Духові. А отже, в Неділю Зіслання Святого Духа читання з Діянь Апостолів та з Євангелія від Йоана прямо говорять про обітницю зіслання Святого Духа і потім сам опис Його зіслання, натомість читання у понеділок, з Послання до Ефесян та з Євангелія від Матея вже більше натяків власне на три Особи Трійці.

Ось приклади літургійних текстів з Понеділку після Зішестя Святого Духа. Наприклад, стихира з Вечірні, що служиться вечером, після Зішестя Святого Духа: «Прийдіть, народи світу, поклонімся Богові в трьох особах:* Синові в Отці зі Святим Духом.* Отець бо споконвічно родить Сина споконвічного та співпрестольного,* а Дух Святий є в Отці співставлений з Сином:* одна сила, одна природа, одне Божество.* Йому поклоняючись, усі виголошуємо:* Святий Боже, що все твориш Сином,* за співдіянням Святого Духа!* Святий Кріпкий, що нам Отця об'явив* і в світ послав Святого Духа!* Святий Безсмертний і Душе – Утішителю,* що від Отця виходиш і в Сині перебуваєш:* Тройце Свята, – слава тобі!». Або ось ще, світилен з Утрені Понеділка: «Світло – Отець, Світло – Слово, Світло й Дух Святий,* посланий в огненних язиках на апостолів.* Ним увесь світ просвічується славити Святу Тройцю.* Ним увесь світ просвічується славити Святу Тройцю». Тому нічого дивного, що саме цей день, понеділок після Зішестя Святого Духа інколи іменують «Пресвятої Тройці».

Звичайно, є в понеділковому богослуженні повторення з празника Зішестя, проте це лиш якби додаток в контексті подяки за вчорашнє свято та наділення учнів дарами Святого Духа. Звідки тоді, думаю собі, у православному, а часто вже і в греко-католицькому мисленні, назви днів помінялися місцями? Спочатку подумав, що це здається бути народною релігійною традицією, яка потім стала літургійною, бо ж простий народ не сильно вникає в богослов’я. Але потім закралися підозри, що все-таки якийсь богослов-«містик» у своїх роздумах про Зішестя Святого Духа «перестарався».

Так і є, читаю проповіді св. Феофана Затворника (1815-1894) на П’ятидесятницю: у сам день Зішестя Святого Духа він говорить про Трійцю, а в понеділок – про Святого Духа. Як би не дивлячись на біблійні тексти даних днів. Ну, богословськи він там все ніби логічно виводить, але повторюю – Святу Трійцю можна «богословськи вивести» з кожного християнського свята, починаючи з Благовіщення, особливо з Хрещення в Йордані, з Воскресіння, з Вознесіння і т. д. Одним словом, плутанину св. Феофан Затворник у літургійну згадку Зішестя Святого Духа додав.

Хоча, ще перед Феофаном св. Йоан Золотоустий в своїх «Бесідах на Діяння Апостолів» говорить, що підчас Зішестя Святого Духа «тут (все чинить) сам Дух Святий і таким чином являється рівним Отцю і Сину», тобто натякуючи, що Зіслання Святого Духа показало на троїчність Бога. Інтерпретація інтерпретацією, тут все правильно, зрештою, як було сказано, всюди троїчність Бога проявляється, у кожному літургійному Господському святі, проте назва свята – це інше. Колись на Заході теж був один Отець, а саме Лев Великий, папа, який любив «богословські інтерпретації» привносити: на Різдво Христове говорив про Його Воскресіння, а на Воскресіння Христове – про Його Різдво. У кожного, як то кажуть, «свій підхід», проте це не привід міняти назви свят місцями, тим більше коли Святе Письмо виразно про цю назву говорить.

А з іншого боку, народні слов’янські традиції також приклали до цієї плутанини руку. Читаємо в енциклопедії: «Різниці між православними та католицькими традиціями помітні і в змісті обрядовості: на сході Балкан і у східних слов’ян Духів день був пов’язаний переважно з комплексом поминальних ритуалів, з «душами» померлих і т. п. (див. Задушниці, Русалії, Трійця), тоді як на заході слов’янського світу цей день майже цілковито присвячений пастушим празникам. Для східнослов’янської традиції були характерні повір’я про те, що «Земля на Духів день – іменинниця», тому що «цього дня вона створена» (також «Земля – іменинниця на Симона Зилота»). У народній традиції з Духовим днем часто пов’язані грози; згідно іншого повір’я, погода на Духів день визначає погоду на найближчі шість тижнів, тобто на найближче літо». Взагалі, про народні повір’я на Духів день можна писати цілі книги!

Ну, тепер все дещо прояснюється. Тому і читаєш потім православну проповідь на «Трійцю», і звичайно там, священик говорить в основному про Зішестя Святого Духа, бо такі літургійні читання, чи то з Діянь Апостолів, чи то з Євангелія, про це тропар і кондак. А в проповіді на «Духів день» звичайно крім згадки про Св. Духа, є також трактат про таїнство Пресвятої Трійці, бо на це натякають власне літургійні читання.

Якщо йдеться про інші мови, то свято Зішестя Святого Духа у греків називається «Κυριακή της ἁγίας Πεντηκοστής», тобто «Неділя Святої П’ятидесятниці» у болгар – «Петдесетница», у білорусів – «Пяцідзесятніца», у сербів – «Духови». В Румунії натомість цей день називається «Rusaliile», і відповідно на теренах, де вплив св. Феофана Затворника досить поширений – «Троица». Причому, зважаючи що св. Феофан жив у ХІХ столітті, цей вплив і ця традиція не такі вже й давні, як здається. До речі, у церковно-слов'янській Тріоді цей день називається «Неделя святой Пентикостіи», тобто «Неділя святої П'ятидесятниці». Бо слов'янський текст свята існував до св. Феофана. Понеділок же називається «Понеділок Святого Духа», іншими словами «Понеділок після Дня Святого Духа». Переклад на російську вже такий: у неділю «Святой Троицы», в понеділок – «День Святого Духа». І одне, і друге не відповідає оригіналу і давнішній традиції.

Може варто однак повернутися до літургійних текстів і називати свято відповідно до їх біблійного змісту, а не лише дивлячись на проповіді св. Феофана та на різні ще дохристиянські традиції чи вже «християнські» повір’я?