Вечірньою відправою минулої неділі, 10 березня, у вірних східного обряду почалася свята Чотиридесятниця, або Великий Піст. Великий не числом, бо й Різдвяний триває 40 днів, але великою боротьбою проти гріхів і очищенням свого серця заради найважливішої зустрічі з Воскреслим Ісусом.

У Старому Завіті про правдивий піст говорить сам Господь у книзі пророка Ісаї: «Ви постите на те, щоб правуватися та сваритись і немилосердно бити кулаком. Не так ви нині постите, щоб голос ваш було чути на небі. Хіба такий піст Мені до вподоби, коли хтось умертвлює себе?… Ось піст, який Я люблю: Кайдани несправедливості розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним з своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись».

Від чого нам утримуватись

А ось як вчить про піст великий Учитель Церкви св.Йоан Золотоустий: «Помиляється той, хто вважає, що піст — лише утримання від їжі. Істинний піст — це відступ від злого, утримання язика, відкинення гніву, приборкання похотей, припинення наклепів, неправди, кривоприсяги». І ми більшою мірою зводимо піст до обмежень у їжі та напоях. Проте різні святкування, ювілеї, корпоративи тощо сприймаємо як не дуже й гріховні… Тому (особливо в містах) тривають співи, танці та різні розваги в цей святий час, замість поглибленої боротьби проти гріхів у собі. В числі шести церковних заповідей в УГКЦ останньою застерігається і наказується: злих книжок і часописів не читати.

У наш час цю заповідь необхідно доповнити такими заборонами:
-не дозволяти дітям дивитися аморальні мультфільми, які не лише роблять їх залежними, але й руйнують їхні душі й навіть викликають різні психічні розлади;

-дорослим не дивитися по телебаченню та по інтернету аморальні фільми, різні шоу та все інше, що не несе духовного життя і не закликає до нього — до життя в Ісусі, а часто пропагує жорстокість і різні збочення.

Невтішна реальність

На превеликий жаль, необхідно чесно визнати, що християни всіх конфесій явно програють бій силам зла, які своїми сатанинськими гидотами переповнили інформаційний простір і вкидають в наші голови та душі бездуховне аморальне сміття. А ми протиставляємо цьому одно- чи двогодинні відправи в неділі та свята і таки ж одно-двогодинні катехизмові науки при храмах чи у школах (зрештою, нелегким питанням є чи катехизація – це євангелізація?). Так, є ще місії, прощі, реколекції, тощо. Але що це проти безперервних напастувань зусібіч інформаціями та програмами, які не лише далекі від Христа і Його спасенної науки, але й супротивні їм, критикують і глузують із них! А до цього всього, ми, християни, хоча сповідуємо одного Спасителя і Його науку, між собою поділені й перебуваємо в постійному протистоянні. Це дуже на руку лукавому, який тільки й те робить, що нас ділить і сіє поміж нами ворожнечу…

Правда, ми могли і мали би просити — і навіть вимагати — від наших обранців до найвищої влади якось уберегти інформаційний простір від бездуховного бруду, але ми цього не зробили і досі не робимо. А чому?

Отже, час Великого Посту – це час покаяння і великої боротьби з пристрастями, які, за науками святих, є коренем усякого гріха. Бо боротьба тільки з явними в учинках гріхами не матиме успіхів, подібно як косити чи сапати на городі бур’яни, які знову проростуть, замість вирвати їх і викинути з коренем у вогонь. Таким вогнем, власне, є щира сповідь і слізне каяття в усіх своїх пристрастях.

Боротьба з пристрастями

Святі Отці всі пристрасті зводять до восьми головних:

1)об’їдання — сюди входять і пияцтво, ласощі, таємноїдство;

2) любодіяння — блудне розпалення, блудні відчуття, лихослів’я, читання і перегляд хтивих книг і програм тощо;

3) грошолюбство — любов до багатства, до різних тлінних предметів, скнарість, користолюбство, хабарництво;

4) гнів — запальність, мрії про помсту, лють, злопам’ятність, ненависть, ворожнеча, наклеп, осуд, лайливі жорстокі слова;

5) смуток — прикрість, туга, сумнів у обітницях Божих, малодушність, нетерплячість, нарікання;

6) зневіра — лінивство до всякої доброї справи, особливо до молитви, недбальство про спасіння, жорстокість, розпач;

7) марнославство — шукання слави людської, вихваляння, лицемірство, лестощі, заздрість;

8) гордість — зневага ближнього, зарозумілість, вивищення себе над усіма.

Святі подвижники з власного великого досвіду й науки своїх наставників подають конкретні поради і настанови в подоланні пристрастей. Найперше необхідно бачити свої пристрасті і визнати себе духовно хворим, який потребує зцілення. Потім потрібно викликати в собі гнів проти своїх пристрастей і ніколи — проти своїх ближніх. А ревна молитва до Господа з утриманням від гріховних думок, слів, учинків та діл, одночасно з насадженням в душі чеснот, протилежних кожній пристрасті, обов’язково довершить перемогу над пристрастями. І тільки тоді в душі й серці запанують істинний мир, спокій, радість, задоволення і щастя. Це й буде найкращим результатом у боротьбі проти пристрастей і гріхів та приготуванням до гідної зустрічі з Воскреслим Ісусом.