Немає жодного століття в історії людства, яке б не ознаменувалося тяжкими подіями і їх катастрофічними наслідками.

Перш за все, це війни, які завжди забирали життя мільйонів людей та приносили глобальні руйнування.

На жаль, і 21 століття для України не стало виключенням - війна, яка розпочалася російським вторгненням, продовжується вже третій рік. На українців, звичайно, чекає перемога, що зрозуміло з історії війн минулого.

Але чекає й потужна робота по відновленню країни, особливо що стосується духовного, душевного і фізичного стану людей. Скільки українцям прийдеться побачити післявоєнного болю, особливо в очах сиріт, якими дедалі більше наповнюється Україна.

Кажуть, в темні часи найкраще видно світлих людей.

Про війну Януш Корчак (справжнє ім’я Генрик Гольдшмідт), відомий польський педагог, лікар і публіцист, сказав, що це важке явище, але духовно зміцнює.

Саме він став світлом та підтримкою в часи Другої світової війни для двохсот дітей-сиріт єврейського походження у Варшавському гетто. В них не було нікого, крім їхнього “доктора”, як з пошаною його називали ті, з ким він пішов на смерть в нацистському концтаборі в 1942 році.

Нелегкі, але показові уроки життя Януша Корчака під час війни, сповненого безстрашності і мудрості, можна почерпнути з художнього фільму “Корчак” (1990 року випуску).

Зняв стрічку на реальних подіях польський режисер Анджей Вайда. Фільм чорно-білий, нагадує кадри кінохроніки. Ретельно підібрані деталі з життя окупованої німецькими фашистами Варшави занурюють в події початку 40-х і емоційно залучають в те страшне минуле, коли вулицями ходили розлючені нацисти серед виснажених голодом тіл людей.

Весь час при перегляді фільму червоної ниткою проходить головна думка - показати, як головний герой Януш Корчак захищав знедолених дітей і не тільки в своєму сиротинці. Служіння дітям було його покликанням і він не зраджував йому.

Він рішуче домагався в нацистів гідного поховання померлих на вулиці дітей, заради своїх вихованців вступив в зв’язок з єврейськими колабораціоністами-підприємцями, співпрацював з антифашистським підпільним рухом - все заради однієї мети - дати можливість дітям вижити.

На питання представників антифашистського руху, чи є в нього честь, доктор виважено відказав, що в нього честі немає, а є двісті дітей.

Режисер показав дитячі страждання в образах вихованців Корчака. Він звернув увагу на те, що кожен з них особистість і кожен мав бажання жити повноцінним життям, але будучи євреєм, стикався з труднощами, що приносило страждання і залишало питання “чому?” без відповіді.

Поруч з цими стражданнями знаходився доктор, який їм замінив і батька, і матір, і хоча й не міг відповісти на важкі питання, але являв до кожного з них ніжність та розуміння.

Януш Корчак в такий суцільно важкий час, де стояло на кону життя його і його вихованців, нагадує посланця до дітей, яким він був покликаний служити ще за мирні часи: численні книги для дітей, їхніх батьків, радіопрограми про виховання юнацтва - плоди його любові до цієї беззахисної категорії людства - залишені ним у спадок прийдешнім поколінням.

Кульмінація його служіння дітям - покладене життя в газовій камері концтабору Треблінка разом з тими, кому відомий польський педагог присвятив все своє життя.

Хоча доктору тричі пропонували спастися, але він обрав те, що відповідало його цінностям і чим він жив.

Фільм закінчується епохально: вагон ешелону смерті, де перебували Корчак з дітьми, відчіпляється від інших і зупиняється, а з нього вибігають щасливі діти на чолі з їхнім доктором в білих одежах, ніби янголи піднялися в небо, назавжди залишивши землю у вогні ненависті.

Неперевершена гра акторів, особливо головного героя, - ніц немає сумніву, що це ніби сам Януш Корчак предстає перед глядачем.

Стрічка хоч і про реальні події, але все ж таки художня, тому варто пам’ятати, що завжди є місце авторському домислу. Якщо читач цікавиться біографією видатного педагога і історичними фактами того періоду, то нехай знайде можливість звернутися до архівних даних про життя і творчість Януша Корчака.

Фільм “Корчак” може стати в нагоді тим, хто шукає своє призначення, наштовхнути на глибші міркування про сенс страждань в житті, загострити бажання жити на повну, відмовившись від байдужості, а також допомогти легше переносити страждання сьогодення за часи сучасної війни, побачивши, що, як сказав мудрий Екклезіаст, “немає нічого нового під сонцем”.

Для місії "Христос є відповідь" (CITA).