Постійні зміни – це частина повсякденного життя і роботи католицьких капеланів в армії. На відміну від парафіяльного священика, капелани в армії, ВПС, ВМС, морської піхоти і берегової охорони повинні працювати з постійно мінливою групою людей. Це особисте служіння, турбота про потреби військовослужбовців та членів їх сімей.

                                                                                       к.ю.н, доц. Ігор Онищук

Постійні зміни – це частина повсякденного життя і роботи католицьких капеланів в армії. На відміну від парафіяльного священика, капелани в армії, ВПС, ВМС, морської піхоти і берегової охорони повинні працювати з постійно мінливою групою людей. Це особисте служіння, турбота про потреби військовослужбовців та членів їх сімей.

Сучасна діяльність капеланів у Збройних Силах України потребує організації з метою взаємодії підрозділів (посадових осіб) з питань служби капеланів, органів військового управління, Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України, Військових єпископів, повноважених від церков (релігійних організацій) за співробітництво з Міністерством оборони України у сфері реалізації особовим складом права на свободу совісті та віросповідання.

На даному етапі особливої актуальності набуває питання інституціоналізації капеланської служби в Збройних Cилах України. Саме тому, 14 грудня, в ході виступу на з'їзді військових капеланів секретар РНБО Олександр Турчинов наголосив на актуальності розробки законопроекту про капеланську службу у Збройних силах України.

Світовий досвід свідчить про доцільність створення Військових ординаріатів. До прикладу, заснована в 1985 році Папою Іваном Павлом ІІ, Архієпархія для військової служби США є унікальною серед інших єпархій у Сполучених Штатах. Очолює Архієпархію архієпископ, якому допомагають кілька допоміжних єпископів. Разом вони курують католицьких священиків, які служать у якості військових капеланів у всьому світі. Архієпархія має свої офіси у Вашингтоні, округ Колумбія, але не має територіальних кордонів. Юрисдикція Архієпархії поширюється на територію Сполучених Штатів і за кордоном, охоплюючи американські військові об'єкти, посольства тощо.

Відтак, Військові ординаріати Збройних Сил України теж могли би входити до структури церков (релігійних організацій) й прирівнюватися у правах із єпархіями. Очолювати ординаріат має військовий єпископ, обраний згідно з нормами церкви (релігійної організації) свого права. Організацією адміністративної роботи Військових ординаріатів Збройних Сил України повинні займатися єпископські курії (релігійні адміністрації) окремих конфесій, які складаються з головного вікарія та канцлера, а також з капеланської, душпастирської та економічної рад.

Завданням Військових ординаріатів є духовна опіка над військовослужбовцями, які є прихожанами ординаріатів: професійні військові, їх подружжя, діти, також повнолітні, якщо вони живуть з батьками, батьки і кровні родичі, які проживають разом із ними; солдати, які проходять строкову службу (непрофесійні військові), під час проходження служби;цивільні працівники, які працюють на постійній основі у військових частинах (інституціях) і в приватних будинках осіб, які виконують професійну військову службу; учні військових шкіл; працівники або пацієнти військових госпіталів, будинків для осіб похилого віку  й інших подібних військових інституцій; члени монастирських інституцій та миряни, які працюють на постійній основі згодою ординарія.

Переважно військовий єпископ – це фізична особа, обрана церквою (релігійною організацією), яка очолює Військовий ординаріат та керує душпастирською працею. Юрисдикції військового єпископа підлягають військовослужбовці та працівники Збройних Сил, а також їхні сім’ї, усі військові споруди (казарми, укріплення), військові шпиталі та в’язниці, церкви та каплиці, що служать для військових.

В умовах поліконфесійності, Військовий єпископ окремої конфесії повинен надсилати командуванню військових частин (підрозділів) список капеланів для здійснення душпастирської опіки над військовослужбовцями у відповідних гарнізонах, військових частинах чи підрозділах Збройних Сил України. Військовий єпископ має дбати про організацію місць для здійснення душпастирської опіки спільно з відповідальними посадовцями від Збройних Сил України.

Приміром, у польських збройних силах служать капелани Римо-Католицької, Православної і Євангелістської Церков. Питаннями духовного опікування православних військовослужбовців займається Православний Ординаріат Війська Польського, що має статус єпархії у складі Польської Православної Церкви. Польські капелани мають офіцерське звання і постійно перебувають серед військових, забезпечуючи духовні та емоційні сили.

Крім того, законопроект про капеланську службу у Збройних силах України має узгоджуватися з нормами Конституції України, Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини (1950), Законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про свободу совісті та релігійні організації», беручи до уваги Резолюцію № 1466 (2005) та  Рекомендації №1722 (2005) Ради Європи про необхідність проведення Україною ґрунтовного реформування національного законодавства, що регулює сферу державно-конфесійних відносин, задля забезпечення узгодження його із загальноєвропейськими стандартами,  розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №677-р «Про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі», іншими актами Кабінету Міністрів України, актами законодавства України, міжнародного гуманітарного права тощо.