Закон про військову капеланську діяльність містить наступну дефініцію: «Військова капеланська діяльність — діяльність, яку здійснюють військові капелани з метою сприяння реалізації конституційного права військовослужбовців, працівників та членів їх сімей на свободу світогляду та віросповідання шляхом задоволення їх духовно-релігійних потреб». Це добре визначення, тому що воно залишає на розсуд самого військовослужбовця та його капелана, як саме можуть виглядати ці «духовно-релігійні потреби». Визначення не обмежує діяльність капелана тільки проведенням загальних богослужінь, ритуалів, тощо. Більш того, обов’язком капелана, поміж іншим, є «ознайомлювати військовослужбовців, працівників та членів їх сімей з основами релігійного вчення». Основою християнського віровчення є панування Ісуса Христа в житті віруючої людини та необхідність слідування за Господом, зростання в Ньому.

Апостол Павло нагадує учням Христа «не залишатись малолітками», зростаючи «до завершеності мужа, до міри повного зросту повноти Христа» (послання до Ефесян, 4:13). Саме це і є духовним зростанням — процес поступового уподібнення до Ісуса Христа, що буде впливати на все наше існування: характер, рішення, поведінку, образ життя. Не залишатись малолітками, дорослішати – означає брати відповідальність за власне життя, триматися та продовжувати свою справу так, як це робив Христос. Духовним зростанням для українського військового є «шлях воїна»: брати на себе відповідальність, ставити цілі та досягати їх, постійні зусилля задля того, щоб просто залишитись особистістю – тут треба «бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти щонайменше вдвічі швидше». Духовним зростанням для українського військового є продовжувати боротьбу – в першу чергу, внутрішню, а потім й боротьбу збройну, захищаючи тих, кого солдату та офіцеру довірив Господь. Духовне зростання допомагає знайти ресурси для боротьби, ресурси для зцілення та відновлення, бо Господь наш має необмежений ресурс «сили, любові та самовладання» (Друге послання до Тимофія, 1:7).

Чи є це зростання потребою віруючого воїна? Безумовно, так. І таке зростання — це постійна праця. Більш того, саме духовна праця та зміни, до яких вона призводить, може стати шляхом до повернення воїна в нормальне життя після війни. Тому, великою частиною служінням капелана є допомога військовим зростати духовно, вміти самим подбати про себе – цьому їх може навчити капелан.

Закон про службу військового капеланства досить детально прописує обов’язки військового капелана. Якщо розглядати ці обов’язки в контексті саме духовного зростання, то завданнями капелана є:

• не тільки «Здійснювати забезпечення організації та проведення молитов, богослужінь», але й допомагати військовим в тому, щоб він чи вона практикували особисту молитву, роздуми над Словом Божим та час наодинці зі своїм Господом – свого роду «індивідуальні богослужіння»;

• не тільки «Сприяти розвитку особистісних та колективних моральних якостей особового складу», але й підтримувати воїнів в тому, щоб ці якості вливали на їхні думки, рішення та поведінку, як індивідуальну так й колективну;

• не тільки «Популяризувати здоровий спосіб життя серед військовослужбовців, працівників та членів їх сімей», але й навчати тому, як може виглядати «гігієна розуму», «тренування волі», «марафон довжиною в життя»;

• не тільки «Ознайомлювати військовослужбовців, працівників та членів їх сімей з основами релігійного вчення», але також й супроводжувати їх в тому, щоб вони вчились звіряти своє життя з основами віровчення, Євангелією;

• не тільки «Виховувати у військовослужбовців, працівників та членів їх сімей толерантне ставлення до людей з іншим світоглядом та релігійними переконаннями» але й вчити, як їм бути «милосердними самарянами» з притчі Христа;

• не тільки «Налагоджувати взаємодію з представниками релігійних організацій», але й формувати невеличкі «спільноти віри» у військових підрозділах; спільноти, де воїни зможуть самі підтримувати один одного, навіть не маючи поруч капелана;

• не тільки «Брати участь у реабілітації особового складу, який потребує психологічної допомоги», але й вчити базовим навичкам особистої психологічної та духовної допомоги, надаючи свого роду «духовного турнікета», що завжди буде доступний військовому;

• не тільки «Консультувати командування з релігійних питань», але й дбати про дух командирів, про допомогу їм самим находити відповіді на таки питання, щоб будуть впливати як на їхнє особисте життя, так й на життя їхніх підрозділів.

В Нагірній проповіді Христос ставить максимально високій рівень: «Зробіть значно більше того, що від вас вимагається». Закон про військове капеланство не зобов’язує капелана робити більше, ніж прописано в самому законі. Але каже Спаситель: «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш небесний» (Євангеліє від Матвія, 5:48). Тому духовне зростання воїнів є однією з цілей в служінні капелана; є тим, що буде зберігати цілісність військового на війні та продовжить змінювати життя воїна, коли вже не буде ні війни, ні капелана…