3 грудня у Львові, в приміщенні Палацу учнівської молоді, відбувся вечір, присвячений 20-річчю з дня виходу телепередачі Василя Боєчка «Вічне джерело».

4 грудня 2011 року о 16:00 вийшла в ефір 1141 телепередача «Вічне джерело» автора і ведучого Василя Боєчка. Її запис був публічним і відбувся напередодні у святковій атмосфері львівського Палацу учнівської молоді. 357 годин, проведених в ефірі Львівського обласного телебачення! З нагоди 20-річчя від дня трансляції першої передачі (3 грудня 1991р.) Василь Михайлович запросив друзів, співпрацівників та усіх, кому не байдуже поширення Божого Слова, щоб дати, за його словами, «творчий і духовний звіт» своєї праці. Серед гостей ювілею були служителі із різних християнських конфесій, політичні, громадські та культурні діячі України.

У вступному слові Василя Боєчка, в якому він коротко розповів історію заснування передачі «Вічне джерело» у напруженій суспільній атмосфері початку 90-х років, звучав біль і переживання за сьогодення українського народу: «Я не чекаю ні одного дифірамба, ні одного похвального слова. Я залишаюся глибоко зажуреним за мій і ваш рідний український край, щоби не сталося з ним згідно слів Соломона: «Коли відступить край від Господа — багато він має вождів». Єпископ порівняв долю України із біблійною оповіддю про воскресіння Лазаря: «Уже 20 років ми не можемо розв’язати «погребальні полотна», щоби ця країна стала на чолі народів, а не десь в ар’єргарді». Завершуючи своє звернення, він закликав до єдності та консолідації навколо Христової ідеї: «Даймо Україні людей, які не наділені політичними регаліями, не є залежні від якихось грошових потоків. Людей високої ідеї, чистого полум’яного серця! Їх чекає наш край. Він чекає великих духовних відвідин, які конче потрібні — вище усіх реформ! Я вірю, наш мудрий народ чує цей голос любові Спасителя і дякую Богу за кращу долю, яка прийде у наш край».

Для усіх присутніх протягом вечора служили співом хори церков «Воскресіння» та «Віфанія», а також заслужений артист України Тарас Лазуркевич, лауреат всеукраїнських конкурсів Андрій Яцків та капела бандуристів під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Івана Качкевича.

Запрошені гості свята висловлювали свої побажання Василю Михайловичу і вручали подарунки.

У своєму вітальному слові архієпископ УПЦ Августин звернув увагу на те, що праця Василя Боєчка спрямована не на розділення, а на об’єднання християн різних спрямувань. «Ми будемо молитися, щоб ви проповідували якомога довше!» — сказав він.

Архієпископ РКЦ Мєчислав Мокшицький привітав автора із 40-річчям пасторського служіння і подякував йому та усім співпрацівникам «за докладання зусиль до проголошення на землі слави Вічного Триєдиного Бога».

Від імені Українського Католицького Університету, в якому викладає Василь Михайлович, висловив привітання його віце-ректор Мирослав Маринович, який зауважив, що лише половина Мойсеєвого шляху пройдена і закликав не зупинятися у праці: «Можуть довкола стріляти гармати, падати дощ, а за ці двадцять років було багато бур, — та ви продовжували сіяти! Це викликає тільки одне почуття — почуття вдячності. Хочу подякувати Вам і як політв’язню за вашу вірність і любов до України — тиху, спокійну, некрикливу, не на майданах засвідчену. А засвідчену у важкій праці ширення Христового Слова та людинолюбства. І ви маєте прекрасний плід!..»

«20 років передачі, 20 років незалежності України. Ці два явища — взаємопов’язані, бо здобути політичну самостійність народ може тільки тоді, коли усвідомить необхідність здобуття власної духовної свободи. Ваші передачі — сповнені високого гармонійного смислу, вони будять наші душі, спонукають до поважної духовної роботи», — зауважив начальник головного управління внутрішньої політики Львівської Обласної Державної Адміністрації Ігор Держко.

Генеральний директор Львівської Телерадіокомпанії, Голова обласної організації Спілки журналістів України Ярослав Климович, який є одним із тих, хто стояв у витоків передачі «Вічне джерело», зазначив, що сьогодні кожен телеканал намагається підняти свій рейтинг за рахунок шоу, які часто відволікають людину від моральних цінностей, та Львівська Телерадіокомпанія намагалася дати можливість представникам різних конфесій донести до глядачів саме Боже Слово. «Тому ми і надалі плануємо продовжувати співпрацю з колективом, який творить передачу «Вічне джерело». Воно тому і називається вічним — що не може зупинитися!»

Присутні мали можливість поставити автору «Вічного джерела» запитання. Ось деякі з них:

— Телебачення сьогодні не обходиться без суфлерів. Хто є Вашим суфлером? Хто Вам підказує, що казати? — Ніколи не мав суфлера і не буду мати.

— Всі телевізійні програми сьогодні мають спонсорів. Хто є вашим спонсором? — Маю ключі від небесного банку. Хоча дійсно були такі випадки, коли здавалося, що «Вічне джерело» зупиниться, тому що нема коштів, але у Господа вони завжди знаходилися. І я дякую усім тим людям, які про це дбали і сьогодні дбають.

— Телебачення і дублі невіддільні. Скільки дублів ви робите під час запису програм? — Ні одного!

— Чи любите ви гримуватися? — Були випадки, що гример і мене підпудрював, але я дуже цього не хотів. Яким Бог мене створив, таким я і виходжу в ефір.

— Часто телепередачі змінюють свої назви. Чи не думали ви змінити назву «Вічне джерело»? — Ні, не думав.

— Коли ви встигаєте писати художні книжки, публіцистику, перекладати, брати участь у багатьох екуменічних заходах держави? — Моя дружина іноді запитує: що ти пишеш, коли перед тобою нічого немає? Все, що маю в дусі, що Бог мені дає, те і пишу. Так і проповіді. Я не хочу бути проповідником, який сидить на хмарах. Я хочу глибоко відчувати дух, душу, серце, розум і єство нашого народу. Про це я Багато молюся і звідти і витікає «Вічне джерело».

«Те, що 20 років існує «Вічне джерело» — свідчить, що Господь керує Вами, любить Вас і це у відповідь на Вашу любов. Ми надіємося, що ви і далі будете стояти твердо, як скеля, на цьому каналі. Хай ніколи не замулиться «Вічне джерело»!» — побажав Василю Михайловичу письменник, лауреат Шевченківської премії, почесний доктор Львівського національного університету ім. Івана Франка Ігор Калинець.

Василь Косович, драматург, автор п’єси «Ісус — Син Бога Живого», висловив думку, що телебачення з перших днів свого існування перейшло в руки сатани, та в особі журналістів-християн є надія, що не все ще втрачено і їхні передачі завдають нищівних ударів по ворогу Бога і людей. «Коли уперше з екранів телевізорів почулося слово «Бог», це було шоком, — зауважив заступник старшого єпископа ЦХВЄ України Микола Синюк. — І коли почало струменіти «Вічне джерело», ми розуміли, що це був промисел Божий. Джерело — це те, що не замерзає взимку, коли люті безбожницькі, атеїстичні морози, і не пересихає влітку, коли приходить беззаконня та лібералізація. Апостол Павло сказав: «Я не соромлюсь Євангелії!» Я думаю, це було стимулом і натхненням і для нашого дорогого Василя Михайловича — також рухатися у цьому руслі. «Вічне джерело» робить свою роботу: вода просікає навіть скелі. Нехай Євангеліє перестане бути раритетом, а стане нашою життєвою дійсністю, нормою, способом нашого мислення і наших вчинків. Шановний Василю Михайловичу, ну ще хоча б 1000 передач, а далі — за власним бажанням».

Була зачитана одна із вітальних телеграм, яка надійшла із США від одного з учнів Василя Боєчка, а сьогодні відомого місіонера Ростислава Радчука, який побажав служителю наснаги, мужності та здоров’я.

У своїй заключній промові Василь Михайлович щиро подякував усім присутнім і зазначив, що ця зустріч дає йому нове натхнення служити Богові та українському народові: «Я не хочу бути у Бога в числі «пенсіонерів», хочу працювати до останнього. А вам усім — щиро дякую за вашу підтримку, за ваше мудре слово, за вашу усмішку!»

Режисер Львівської Телерадіокомпанії Ярослав Фейло, який був і ведучим свята, на завершення ще раз щиро подякував Василю Боєчку за співпрацю. А закінчилася зустріч спільною молитвою і гімном «Боже Великий Єдиний» у виконанні хору.