Поглинута смерть перемогою. Смерть!
Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?

1 Кор 15:55

Ці слова про перемогу Христа над смертю знайомі, мабуть, кожному християнину. Щороку пасхальної ночі звучать вони в Огласительному Слові Івана Золотоустого в православних храмах. І часто люди повторюють ці слова автоматично, тому що «так заведено», «так правильно» знати і вірити, що смерть переможена. Але виходячи з храму і «вичитавши» всі належні тексти, мало хто замислюється про те, що означають ці слова, і навряд чи хтось щиро, з глибин серця, вірить в скасування смерті. Тому що смерть оточує нас у житті: вмирають дорогі і близькі нам людям, і туга розлуки з ними нікуди не поділася. Чи змінилося взагалі що-небудь?

Мені наразі згадується епізод з «Тріумфальної Арки» Ремарка, про те, як відбулося одне життєве відкриття: «Якось іще хлопцем я ночував улітку на лузі. На небі не було ані хмаринки. Засинаючи, я бачив над лісом на обрії сузір'я Оріона. А потім прокинувся вночі й побачив його просто над собою. Цього я ніколи не забуду. Я вчив у школі, що Земля — планета й що вона крутиться, але сприймав це, як усю іншу книжкову мудрість, не задумуючись над нею. А тоді вперше осягнув, що це правда. Я відчув, як Земля нечутно летить у безмежному просторі. Відчув так сильно, що мало не вчепився в траву, щоб мене не скинуло».

Подібно до цього Хлопчика, мабуть, вперше в житті, я відчув цю перемогу Христа над смертю зовсім недавно, коли мені довелося читати Євангеліє біля труни дорогого мені о. Сергія Овсяннікова, продовжувача Сурожзької традиції і багатолітнього настоятеля православної громади Амстердаму. Нічне місто, нічна церква, де лише свічки дають невелике світло, труна, тиша і... Життя. Неймовірне відчуття саме життя, яке проступає так виразно крізь смерть. Та сама ілюстрація великодніх слів: «Смерть, де твоє жало? Пекло, де твоя перемога? Воскрес Христос — і ти повалена». А значить і життя торжествує та наповнює все навкруги.

Можна до дірок читати Огласительне Слово, можна читати богословські трактати, але фраза про перемогу над смертю так і залишиться теоретичним знанням, в яке потрібно просто «вірити». Я вперше відчув — не раціонально, не тому що це «відомо», не тому що «просто вірю» — а саме відчув зсередини, з глибин серця, це відчуття життя всупереч печалі розлуки, всупереч самої смерті. Відчув що означає перемога над смертю і ці словами:

«Воскрес Христос, і ти повалений.
Воскрес Христос, і життя торжествує.
Воскрес Христос і немає жодного мертвого у гробі»

Звісно, ніхто не говорив, що близькі не будуть вмирати — будуть, на превеликий жаль. І смуток розлуки, звичайно, ніхто не скасовує. Але смерть переможена в тому сенсі, що стає немічною, втрачає владу і не здатна викликати жах навіть біля труни, бо Життя проступає крізь труну і над смертю сміється :)

«Засмутилося Пекло, бо втратило силу.
Засмутилося, бо стало осміяним»

Мені пригадується старий мультфільм, де Страх у вигляді чудовиська ріс у міру того, як діти його боялися. Але раптом хлопчик перестав боятися, і сталося неймовірне: Страх почав втрачати сили, почав зменшуватися і здуватися. «Бійся мене!», — зарепетував Страх. «Не боюся!», — відповів хлопчик. «Ну будь ласка, бійся хоч трохи...», — почав благати Страх їз останніх сил, зникаючи на очах. «Не боюся!». І Страх скасувався. Щось подібне відбувається і з Пеклом і Смертю, які в християнській іконографії і гімнографії зазвичай так яскраво зображуються не абстрактно, а персоніфіковано.

Це складно зрозуміти раціонально, це потрібно саме відчути, так само, як наприклад, необхідно відчути і любов. Можна читати романи і наукові трактати, розпитувати знайомих про те що і як вони відчувають. Але, поки сам не відчуєш любов, знання про неї так і залишиться тільки знанням. І Писання нагадує: «У любові немає страху, але досконала любов проганяє страх» (1 Ів. 4:18).

Нехай же в житті кожного з нас Бог-Любов (1 Ів. 4:16), що спускається в самий морок відчаю і страху, завжди виганяє страх. І нехай кожен з нас відчує Перемогу Христа над смертю і дихання життя в своєму власному житті. І нехай радість Воскресіння Христового стане для кожного з нас дійсно особистою радістю, що освячує світ всередині і навколо нас.

ВОСКРЕС ХРИСТОС, І ЖИТТЯ НАДИХАЄ ВСЕ НАВКОЛО!