Томос про автокефалію Православної Церкви України обмежує діяльність нашої помісної Церкви територією держави. Надання автокефалії відповідає принципу: "Суверенна держава – помісна Церква". Крім того, всі країни, з котрими ми маємо спільний кордон, вже давно християнізовані, ба навіть мають власні помісні православні Церкви. Тобто ПЦУ має всі передумови для того, щоб займатися розбудовою місії всередині країні, розвивати богословську науку, видавати переклади патристичної літератури, займатися благодійністю і багато чим іншим.

Питання душпастирства щодо національних меншин вирішувалося так, що, наприклад, для румуномовної спільноти був створений окремий вікаріат (рішення Синоду ПЦУ від 27.07.2019 р.), для грекомовної діаспори був поставлений грек єпископ Ольвійський Епіфаній (хіротонізований 26.05.2019 р.).

Але на засіданні Синоду від 09.07.2020 р. було прийняте рішення, яке формально не відповідає територіальному принципу, за яким утворено нашу помісну Церкву. Йдеться про передачу "судження про подальший канонічний статус Преосвященного єпископа Філарета (Панку), колишнього Білгород-Дністровського, та підлеглих йому релігійних структур до відання Румунської Православної Церкви, про що сповістити Блаженнійшого Румунського Патріарха Даниїла та Високопреосвященного Митрополита Бессарабського Петра."

Невідповідність я вбачаю у наступному:

1. після прийняття рішення Синоду від 05.02.2019 р. про впорядкування вживання титулів єпископу Філарету (Панку) біло надано титул єпископа Білгород-Дністровського, а "назви єпархій визначаються згідно титулу єпархіального архієрея";
2. формально з цього випливає утворення і Білгородсько-Дністровської єпархії, хоча експліцитно це в рішеннях Синоду не зазначається, і жодні дії щодо її реєстрації – наскільки мені відомо – не приймалися, тобто йдеться таке рішення, що від початку було яловим;
3. отже ми маємо формально існуючу (відповідно до титулу правлячого архієрея) до 09.07.2020 р. на території України Білгородсько-Дністровську єпархію ("та підлеглі йому релігійні структури"), подальша доля котрої передається на розгляд предстоятеля закордонної помісної Церкви.

Я знаю, що єп. Філарет ще в лютому 2020 р. повернувся до екс-патріарха Філарета, і став навіть архієпископом, і що, знаходячись у Молдові він і не збирався окормляти Білгород-Дністровську єпархію, котра в ПЦУ попри згадане рішення про впорядкування титулів навіть не була утворена. І розумію, що Синод своїм рішенням від 09.07.2020 р. хоч і геть невчасно, але принаймні у якийсь спосіб спробував вирішити канонічний статус утеклого єпископа, але вбачаю в цьому рішенні обмеження канонічної території ПЦУ, що поступилася однією зі своїх єпархій РумПЦ через недосконалість формулювань.

Я впевнений, що Синод нічого такого не мав на увазі, але думаю, що форма викладу допускає і запропоноване прочитання.

P. S. Заступник Голови Управління зовнішніх церковних зв’язків УПЦ ПЦУ архієпископ Чернігівський Євстратій на моє прохання вказати назву єпархії, правлячим архієреєм якої був єпископ Білгород-Дністровський Філарет, спромігся видати лише таке: "єпархія з підлеглих єпископу Білгород-Дністровському Філарету молдавських релігійних громад". А потім навіть: "ЄПАРХІЯ БЕЗ НАЗВИ".