Таке враження, що у нас сьогодні є дві країни. Одна — це цивілізована, християнська і освічена Україна, в якій люди різних християнських конфесій з повагою ставляться один до одного. І країна якогось похмурого мракобісся, забобонів, темної застояної енергії мас, яка в будь-який момент може виплеснутися на голову будь-якого справжнього християнина.

У мене є друг. Він називається Ігор Мокан. Він пастор п'ятидесятницької громади «Будинок милосердя» у селі Димерка Київської області. Громада Ігоря дружить і активно взаємодіє з протестантською німецькою місією «Світло на Сході». Як всякий п'ятдесятник Ігор дуже активний. Він збирає речі для сиріт і відвозить їх у дитячі будинки. Регулярно проводить акції проти наркоманії та алкоголізму, а потім влаштовує нарко- та алкозалежних у реабілітаційні центри. Відвідує старих, хворих, убогих у місті, в якому живе, і допомагає їм.

Вчора ввечері Ігор зателефонував і розповів історію про те, як його вигнали з дому, який він винаймав останні 11 років за адресою вулиця Паркова, 23. Вигнала господиня, до якої через багато років дійшло, що Ігор «сектант», «американський запроданець» і «єврейська морда». Про що вона йому прямо і заявила.

На вулицю Ігоря Мокана вигнали разом з усією його сім’єю — з двома дітьми і дружиною. За пастора особисто просив голова сільради. Владі, ймовірно, вигідно, щоб у селі був чоловік, який забирає з вулиці наркоманів і алкашів, відвідує самотніх старих і допомагає дитячим будинкам. Тобто загалом виконує функції влади. Голова сільради просив, щоб Ігорю дали хоча б пару місяців, щоб знайти нову квартиру або будинок, куди можна переїхати. Але господиня нічого не хотіла слухати. «Сектант», «американський запроданець» і «єврейська морда». І все тут.

Речі Ігоря родичі жінки, яка здавала будинок, вчора викинули на вулицю. На ділянці стоїть збірне приміщення, де віруючі збиралися на службу — його пригрозили розбити, а все , що всередині, викинути.

Ця історія могла б здаватися випадковим непорозумінням, якби не все те, що відбувається сьогодні в Донецькій і Луганській областях. Кількість нападок на релігійному грунті в цих регіонах зашкалює, про що вже писала РІСУ.

І звинувачення там стосовно католиків і протестантів ті ж: «запроданці заходу», «єврейські морди», «сектанти» ... Не місце вам в нашій великій Росії, де вже є одна офіційна релігія ...

Таке враження, що у нас сьогодні є дві країни. Одна — це цивілізована, християнська і освічена Україна, в якій люди різних християнських конфесій з повагою ставляться один до одного. Країна різних напрямків християнства західного і східного, де ніхто не воює на релігійному ґрунті, а навпаки разом служать світу, прогресу і розвитку своєї Батьківщини.

І країна якогось похмурого мракобісся, забобонів, темної застояної енергії мас, яка в будь-який момент може виплеснутися на голову будь-якого справжнього християнина. Ця частина країни не сприймає ніякої іншої точки зору, крім своєї власної. Вважає все західне апріорі поганим. Євреїв — підозрілими. А людей можуть вигнати в три шиї на вулицю, побити, полоснути ножем або ще щось гірше зробити...

Пора поставити перед собою запитанням: звідки все це йде? Хто вчить людей ненавидіти своїх братів у Христі, нехай і іншої конфесії? І найголовніше — що треба зробити нам в нашій новій Україні, в новий час , щоб випадки на зразок того, що стався з Ігорем, назавжди залишилися в минулому?

Було б неправильно, спробувавши жити по-новому, наступати на старі граблі. І залишати старий гнійник без розтину.