"Відбувається «догматизоване» спотворення і перекручення Православ’я. Що, втім, дуже на руку сучасній системі влади в РФ, зацікавленій у догматизації підпорядкування Церкви державі та неосовєтській реставрації під виглядом мнимого «відродження православ’я» в Росії... Процес совєтизації Церкви та перетворення її на інструмент тоталітарної держави (свого роду «релігійний придаток» такої держави) із зовнішнім падінням комунізму в сучасній «Ерефеї» не тільки не послабшав, а останнім часом помітно посилився. Особливо цей процес активізувався з приходом до влади в Росії підполковника КДБ В.Путіна, який повів курс на неосовєтську реставрацію" (С. В. Шумило, 18.05.2007).

Таке враження, що це написано тепер... Іноді сказане колись набуває більшої актуальності через роки. Те що тоді здавалось "малозначущими дрібничками", тепер розкрилося у всій своїй повноті.

Це було написано мною 16 років тому в популярній колись всеукраїнській газеті "Дзеркало тижня" за травень 2007 року. Тоді разом з п. Євгеном Сверстюком, п. Олександром Сугоняко та п. Катериною Щоткіною у спільній публікації ми спробували звернути увагу українських світських та духовних еліт на небезпечні процеси у сусідній державі. Звісно, це застереження так і лишилося "гласом волаючого в пустелі". Тодішні українські еліти наввипередки спішили заручитися підтримкою як нового керівництва РФ, так і набираючого сил Московського патріархату. Які наслідки цього, всі ми тепер бачимо... Наївні сподівання і спроби виправити систему МП з середини за ці роки теж виявилися марними...

Випадково натрапивши на цю архівну публікацію, зі здивуванням для самого себе побачив, наскільки сказане 16 років тому точно відображає сучасні проблеми православ'я, зокрема в Україні. Добре, що рукописи не завжди горять ))

На всяк випадок, якщо кому цікаво буде, переношу сюди з архівної полички цю публікацію за 2007 рік:

"Процес совєтизації Церкви та перетворення її на інструмент тоталітарної держави (свого роду «релігійний придаток» такої держави) із зовнішнім падінням комунізму в сучасній «Ерефеї» (так у російській білій еміграції називають путінську РФ) не тільки не послабшав, а останнім часом помітно посилився. Особливо цей процес активізувався з приходом до влади в Росії підполковника КДБ В.Путіна, який повів курс на неосовєтську реставрацію. 2007 рік у цьому плані, схоже, буде знаковим. Нинішнього року заплановано одну з головних перемог совєтських спецслужб — над російською білою еміграцією і неприступною колись твердинею антикомунізму — Російською Закордонною Церквою. Її остаточне поглинання Московською патріархією і КДБ-ФСБ.

Процес поглинання РПЦЗ Московською патріархією ініційований і блискуче здійснений самим Путіним, який особисто їздив до США на перемовини з ієрархами РПЦЗ і переконав їх зректися своїх традиційних принципів сповідання й піти на приєднання до МП.

Цього ж року виповнюється 140 років від дня народження батька-засновника совєтської патріархії митрополита Сергія (Страгородського), 80 років із дня видання ним Декларації про визнання «богоданості» більшовицького режиму, 90-річчя жовтневого перевороту.

У січні-лютому 2007 р. у багатьох єпархіях Московської патріархії відбулися торжества з нагоди 140-річчя від дня народження першого совєтського патріарха, поставленого на цю посаду в 1943 р. за наказом богоборчого тирана Сталіна. У зв’язку з ювілеєм, за благословенням нинішнього совєтського патріарха Алексія (Рідігера), на деяких російських (і навіть українських?!) телеканалах було показано новий фільм про Сергія Страгородського під символічною назвою «Ангел Російської Церкви». Основоположник сергіанства представлений там як «видатний святитель», «який врятував Церкву», «сповідник», гідний «канонізації», «прирахування до лику святих» і т.п. Відбулися в єпархіях МП і наукові конференції, присвячені 140-річчю від дня народження митрополита Сергія (Страгородського).

Монументальне увіковічення пам’яті совєтських церковних і політичних лідерів із приходом до влади в Росії В.Путіна набуло системного характеру. Крім відновлення совєтського гімну та інших атрибутів комуністичного богоборчого режиму, у 2003 році в центрі м. Ішим Тюменської області, на площі Жовтневої революції, рішенням місцевої влади встановлено пам’ятник справжньому «батькові-засновнику» Московської патріархії — Йосипу Сталіну. Урочиста церемонія встановлення пам’ятника відбулася в день 85-річчя комсомолу, саме напередодні Дня пам’яті жертв політичних репресій. На Мамаєвому кургані відкрито музей, присвячений Сталіну. Погруддя кривавого тирана встановлено в Калінінграді, Челябінську, Орлі, Мирному (Якутія), у Північній Осетії та Грузії. Активно обговорюється можливість встановлення пам’ятників Сталіну в Москві, Волгограді, Красноярську, Ярославлі та в Криму. На центральній площі Петрозаводська влада відкрила пам’ятник колишньому голові КДБ СРСР і генсеку ЦК КПРС Юрію Андропову. Такий самий монумент планують поставити і в Москві на проспекті Андропова, що поруч із парком «Коломенське».

Не є випадковістю й те, що саме тепер у Росії робляться спроби «богословсько-канонічного виправдання» і такого явища, як «сергіанство». Ті, хто щиро вірить, що в МП сергіанства більше немає, глибоко помиляються. Судячи з процесів, які активно розгортаються в МП, її ієрархія не тільки не має наміру каятися й відмовлятися від сергіанства, а дедалі більше цю тонку форму духовного відступу вкорінює у своєму середовищі, нав’язуючи її пастві під виглядом оманливого «доброчестя», особливого «подвигу служіння». Відбувається «догматизоване» спотворення і перекручення Православ’я. Що, втім, дуже на руку сучасній системі влади в РФ, зацікавленій у догматизації підпорядкування Церкви державі та неосовєтській реставрації під виглядом мнимого «відродження православ’я» в Росії.