Незалежно від того, яку роль відіграє День подяки як свято для нас, давайте нагадаємо собі та іншим, що саме вдячність сьогодні може бути тим дивом, яке врятує нашу країну.

Так, іноді здається, що врятувати Україну може тільки диво. Але все не так погано: ми країна великої кількості маленьких (та й великих також) чудес. Якщо нас врятує диво - ми можемо стати тим дивом.

Сьогодні вдячна людина - то є диво. Чому? Бо наша вдячність, це свідчення Господства Христа в нас, тому що:

• це свідчить, що ми бачимо більше, ніж просто обставини, це свідчення віри;
• це свідчить, що ми маємо «пряму спину», ми досить не є скореними. Це свідчення сили. Це свідчить, що ми продовжуємо цінувати життя, що світ для нас - Божий. Це свідчення радості;
• це свідчить, що ми зауважуємо людей навколо, що вони для нас ціль, а не засіб. Це свідчення людяності;
• це свідчить, що ми Його учні, тому що Він Сам вчить нас вдячності.

Це свідчення Господства Христа посеред наших ворогів.

У важкі часи бути вдячним — це не природньо. Отже, це є дивом. Якщо ми вдячні, це наше сповідання, що Христос — наш Господь. Ми віримо, а віра рухає гори. Диво врятує нас.

Як вдячній душі зробити крок далі?

Казати «дякую» Богові кожного дня та дивиться очима віри: за що я можу дякувати.

Казати «дякую» іншим людям, використовуючи різні «мови вдячності»: час, подарунки, дотики, слова, спільну молитву.

Казати «дякую» бійцям. Капелан може бути проявом Божої вдячності та представником суспільства, через якого багато людей передадуть свої подяки воїнам.

Останнє: подякуйте собі. Вам важко, у вас болить. Але ви тримаєтесь, ви служите, ви захищаєте країну.

Хіба ви не диво?