8 грудня на Київському Майдані відбулася переломна духовна подія. Нарешті було повалено гранітного боввана, який впродовж майже 70-ти років символізував владу Антихриста над Україною.

Ця кам’яна вулканічна брила, привезена з далекої Карелії, густо всіяної таборами ГУЛАГу, зображала засновника і вождя безбожної комуністичної диктатури Владіміра Ульянова-Лєніна. Власне, цей німецький шпигун, авантюрист і терорист, вчинивши державний переворот у Петрограді восени 1917 року, насамперед почав створювати «концлагєря», першими в’язнями яких стали тисячі священиків, монахів і єпископів різних конфесій, яких чекісти садистично катували і вбивали.

«Я – лічний враг Бога» - цей диявольський вислів був улюбленою фразою Лєніна. Десятки тисяч замордованого духовенства, зрівняних із землею церков, соборів і монастирів, мільйони віруючих людських душ, випалених вогнем богохульної марксистько-лєнінської ідеології, яку масовим терором насаджували осатанілі безбожники – ось перші «епохальні» результати «міравой пралєтарской рєвалюціі».

А після цього був голод на початку 20-х років, експропріації, розкуркулювання, тотальне винищення інтелектуальної еліти. Україну Лєнін ненавидів по-особливому. Це він дав наказ більшовицьким ордам на чолі з Лєвом Троцкім-Бронштейном окупувати, розграбувати та обезкровити наш народ, використавши наші внутрішні міжусобиці. Це він заклав основи т. зв. колективізації, апогеєм якої став геноцид-Голодомор 1932-1933 років, знищивши голодом сім мільйонів селян. Це він дав почин, а Сталін довершив повну фізичну ліквідацію творчої та наукової інтелігенції України наприкінці 1930-х. А своєрідним апогеєм лєнінської політики у сфері релігії стало знищення УГКЦ у 1946-му році і в наступних десятиліттях.

І ось нарешті, ідол, який символізував майже столітнє панування Антихриста над Україною нарешті впав, проломивши гранітним черепом київську бруківку. Це мало статися ще на зорі відновлення нашої Незалежності, і тоді Україна пішла б зовсім іншим державотворчим і духовним шляхом, а не блукала б досі манівцями. Але це сталося саме тепер, 8 грудня, у день Непорочного Зачаття Преч. Діви Марії, щоб ми нарешті прозріли і зрозуміли, що наш єдиний захист – це Покров Ісуса Христа, Матері Божої, яка розчавила голову сатані, та захист Архістратига Михаїла, у день якого почали наші Майдани – в 2004-му, і в 2013-му роках.

Тепер Україна повинна повністю очиститися від тих десятків тисяч язичницько-комуністичних ідолів, які моторошно стовбичать на площах міст, містечок і сіл у центрі, сході і півдні. Як також - змінити назви вулиць, майданів і населених пунктів, що досі носять імена комуністичних божків – катів українського народу.

Україна вступила в духовний бій з багатоголовим безбожно-комуністичним драконом, який досі утримував наші душі у страху перед репресіями, переслідуваннями і нищенням. Але страх вже минув. І нащадки Антихриста, які нині правлять Україною, це чудово розуміють. Продовжуймо, як і досі, нашу безперервну молитву до Христа і Богоматері, за мирне і переможне завершення Майдану, а також за прозріння тих, які, ще будучи затуманені диявольським чадом безбожництва і людиноневасництва, віддають і виконують злочинні накази бити і розганяти наш духовний Майдан.

А на місці ідола Лєніна потрібно спорудити всенародним коштом величну фігуру Богородиці-Оранти, як символ тисячолітнього небесного захисту України перед силами зла і пекла.

о. Ігор Пелехатий