Незважаючи на судомно-конвульсивні намагання врятувати імперію зла, на смерть, розруху і хаос, які сіє північний антихрист на сході нашої держави руками т. зв. «праваславнага воінства», Україна та її християнство рішуче скидають окови «руского міра». І недалеко вже той час, коли московське політичне православіє, яке не має нічого спільного з духом Євангелія і вірою в Бога, виявиться непотрібним ані в мусульманській Москві, ані в християнському Києві.

П’ять років тому уряд Росії офіційно проголосив 28 липня державним днем Хрещення Русі. Яким же було здивування і самих православних росіян, і багатьох апологетів РПЦ МП поза межами імперії, коли вони цьогоріч побачили на екранах телевізорів не помпезний патріярший хресний хід, не фальшивий блиск софрінської біжутерії на головах і грудях архієреїв, а… велетенське море віруючих мусульман, які вщерть заповнили  не тільки всю центральну частину, але й мікрорайони Москви.

На цей день припало одне з найбільших свят ісламу – Ураза Байрам, яке, визнавцями цієї релігії, відзначається з нагоди завершення священного місяця посту Рамадан. Не тисячи, не десятки, а сотні тисяч мусульман завмерли у коліноприклонній молитві біля своїх мечетей. Ця картина, можливо б, не виглядала так вражаюче, якби не одне «але». Отож, вона спостерігалася у місті, яке вважається столицею «руского (читай – православного) міра».  Але з сотень православних церков північної столиці у цей день віяло пусткою, а навколо вирувало свято іншої релігії, яка не має жодного відношення до Хрещення Русі. На жаль (для православних), і на щастя (для мусульман), така віровизнавча палітра для "столиці Святої Русі" зовсім не нова, а навпаки - типова.

А тому Рада муфтіїв Росії відразу звернулася до влади з вимогою збільшити кількість мечетей (їх зараз у Москві чотири). В інакшому випадку в мусульман не буде іншого вибору: деякі з них чи  то жартома, чи то всерйоз нагадують московській владі про долю численних православних храмів Константинополя, який нині по-турецьки називається Стамбул...

500-літня імперська концепція Москви – Третього Риму добігає кінця. Московитський «вєлікій князь» (він же – татаро-монгольський хан Якуб, син великого хана Улу-Мухамеда) Іоанн ІІІ за намовою своєї дружини Софії Паолеолог, непрямої спадкоємиці збанкрутілих візантійських імператорів, зрікся ісламу і прийняв православіє, щоб перетворити московський улус Золотої Орди у світову потугу - на противагу католицькому Заходу і Османській турецькій імперії. Щоб осягнути мети, московські правителі впродовж століть вогнем і мечем підкорили сотні народів і племен, пролили ріки невинної крові, вихолостили суть християнства, перетворивши його в інструмент насилля, але мети так і не осягли. Самодержавіє ганебно впало, а на його місці постала імперія зла – СССР, яка, не змінюючи суті, змінила лише ідеологію, взявши на озброєння замість казьонного православія масонський комуно-большевизм.

Дикунський експеримент «міровой рєволюції» забрав сто мільйонів життів, знищив релігію, розділив світ на два ворогуючих табори і також зазнав краху. Але імперська манія всесвітнього панування нікуди не зникла. Стара і прогнила ідея Третього Риму нині постала в новій іпостасі «руского міра», промотором якої стали теперішній Московський патріярх Кіріл і володар Кремля В. Путін.

Правда, програма-мінімум «Руского міра» набагато скромніша. Йдеться наразі не про глобальну гегемонію, а про утримання в орбіті Москви хоча б України та Білорусі. І задля осягнення цієї мети російський імперіалізм розв’язав криваву війну на українському Донбасі під блюзнірським гаслом «сохранєнія русского єдінства і защіти святаго православія».