Серед масиву брехні, який диякон Андрій Кураев вилив на вуха українських читачів у своєму інтерв’ю поважному видання «Левый берег» українським теологам необхідно звернути увагу на один цікавий пункт, схожий на правду.

«Что-то не заладилось в церковном возрождении Украины уже давно. Почему Украина, которая в прошлые столетия была интеллектуальным лидером Русского мира (вспомните времена Киево-Могилянской академии), в последние 20 лет стала аутсайдером?

Уже 20 лет я не могу из Украины вывезти книги в Россию. Поток литературы идет только из России в Украину. И кто же в этом виноват? Таможни? Президенты? Светская власть тут ни при чем. Это значит, что лидеры церкви создали такой интеллектуальный, а точнее, антиинтеллектуальный климат в церкви, что не появляются ни своя богословская мысль, ни свои действительно интересные книги»

В лютому 2008 року аналогічні претензії диякон озвучив на круглому столі «День Крещения Руси: первый праздник Отечества». Згідно із тодішніми заявами Кураева, вся Україна – без благодатна пустеля, оскільки жодна із церков Київської традиції - УПЦ МП, УАПЦ, УПЦ КП та УГКЦ не видає богословську книгу. Він заявляв, що згодний прочитати українською видану в будь-якій конфесії українську богословську книгу, але такої в Україні не знаходить. А значить – Україна не може існувати як самостійна реальність в церковно-канонічному та духовно-цивілізаційному вимірі.

Чому Кураев може так говорити? Адже, достатньо зайти на сайт Богослов-ру і подивитися рецензії на книги, видані в Києві. Стає очевидним, що минулого року УПЦ МП видала сама і силами дружніх до неї видавництв, більше 20 богословських праць. ЗА роки власного існування видавництво УГКЦ «Свічадо» випустило більше 700 книг, значна частина із яких – теологія.

Але Кураєв не звертає уваги на «мелочи жизни». І має право. Бо якщо ти не існуєш самостійно і презентабельно в інформаційному просторі, тебе немає.

Російська теологічна думка має деякі досягнення і активно їх популяризує на сайті «Богослов-ру». Сказати про те, що російська богословська думка не існує вже ніхто не може. Ще десять років тому можна було почити такі судження, але не сьогодні. Що змінилося за 10 років. Скільки випускали книг теологічних в рік, стільки і випускають. Але 10 років тому православні богослови із Парижу, Америки та Греції могли говорити про не-існування сучасного російського богослов'я із простої причини – вона не доводила власної життєвої сили через богословські портали. Такі портали, які не можна не помітити.

І хвороба української теології думки у відсутності саморефлексії, у відсутності місця на якому вона б себе репрезентувала і самоусвідомлювала. Ієрархи вважать достатнім саме існування богословських книг. Але круг сприйняття книги в сучасному світі замикається лише в тому випадку, коли книга викликала жваві дискусії в інтернет-просторі. Ієрархи вважають достатнім для виростання богослова відправити його вчитися на Захід. Але богослов буде відчувати, що церкви і українське суспільство має потребу в його праці, коли йому будуть платити пристойні гонорари на публікації в на «Богослові-уа». Ми живемо в епоху, коли за рік вдвічі скорочується кількість книг, куплених пересічним віруючим. За той же час в рази зростає кількість бажаючих прочитати богословські статті та книги безкоштовно – в Інтернеті. Якщо спрямувати гроші спонсорів на створення в Україні спеціалізованого порталу, подібного до «Богослов-ру», т о матимемо:

- незаперечне свідчення життєвої сили теології в Україні;

- постійна робота для богословів із України;

- портал не тільки сам матиме велике місіонерське значення, але найкращим помічником місіонера;

- богослови із різних церков України отримають власний майданчик для дискусій і можливого порозуміння;

- це буде нова форма навчання теології для охочих читати цей портал;

- Україна зможе напрацювати власне слово в проблематиці співвідношення теології та практики християнського життя, теології та філософії, теології та науки, сформувати новаторські пропозиції щодо соціального вчення в умовах України та нові підходи до екуменізму.

В Україні є сьогодні все: певна свобода дискусій, наявність достатньої кількості теологів із хорошою підготовкою, суспільна потреба в такому порталі очевидна. Чого немає? Як завжди – бажання робити справу спільно. Кожен думає більше про себе в процесі, ніж про сам процес. Кожен боїться «якби чого не вийшло». Кожен думає, що в Україні немає Дерибаска, щоб платити по кілька сотень долярів за богословську статтю. Але якщо богослови України перестануть боятися можливих помилок і один одного, почнуть працювати на ідею, то може і з’являться українські спонсори, побачивши справжність і необхідність такого християнського теологічного продукту?

Це була б наша українська відповідь Кураєвим. Не критична, а позитивна. Бо цим самим було б доведено: «українська теологія таки існує, і це неможливо заперечувати. А раз вона існує – то має існувати і Україна, і Українські Церкви (Українська Церква)». І тоді б вже ніхто не питав де сьогодні центр християнської думки візантійської традиції. Адже саме в Україні найбільше громад (11 тисяч УПЦ МП, 4 тисячі УГКЦ, 5 тисяч УПЦ КП і УАПЦ). Якщо в Росії 12 тисяч громад і вони мають «Богослов-ру», православну енциклопедію і всі інші плоди теологічної праці, то що заважає 20 тисячам громад візантійського обряду не лише створити власний «Богослов-уа», але і зробити його кращим за російський? Зробити Київ (та Львів) центром теологічної думки християнства? Можливо саме від нас Захід діждеться того нового слова в теології та релігійній філософії, якого він так бажав почути від Москви, але так і не почув?

Отже, українські теологи! Об’єднуйтесь! Турбуйте власний єпископат, пропонуючи нові проекти, які потрібні вам і Україні! Просіть єпископат поділитися спонсорами (ясно, що Дерибаску попросили фінансувати Богослов-ру не самі богослови!)! І якщо Ви будете правильно представлені в інтернет-просторі, ніхто не буде принижувати і Вас, і Україну!