А потім прийшли ті дні, про які ніхто не хотів би згадувати. Село, яке мало жити, розвиватися й передавати свої історії дітям і внукам, сьогодні безжально стирається з лиця землі ракетами та «кабами». Вибухи розірвали не лише домівки — вони розірвали відчуття безпеки, вирвали людей з їхнього звичного дому та змусили шукати порятунок у Дніпрі.

Та попри біль і втрати — просянська громада не розгубилась. Тут, у Дніпрі, переселенці з Просяної знайшли нову точку опори.

У хабі в межах проєкту “Дорога Надії” Johanniter International Assistance за підтримки Aktion Deutschland Hilft та Елеос Україна вони отримують підтримку, необхідну для того, щоб знову відчути ґрунт під ногами: допомогу, тепле слово, можливість відновитися й просто не бути самими у своєму горі.

І, що найцінніше — тут вони знову зустрічаються один з одним.
Зустрічаються, наче на старій сільській лавці біля своїх хат.

У хабі лунає сміх і сльози одночасно: хтось згадує, як разом садили город, хтось — як щороку збиралися на свята всією вулицею. Вони розповідають історії про своє минуле життя так тепло, що стає зрозуміло: Просяна живе, доки живуть її люди.

У кожному слові, у кожній згадці звучить головна мрія: повернутися додому.
Повернутися — коли стане тихо.
Повернутися — коли буде безпечно.
Повернутися — щоб знову зібратися разом на своїх подвір’ях, лишити дітям спадок і відбудувати те, що їхнє серце назавжди називає домом.

Просяна — це не лише місце на мапі.
Це спільність, яку не знищити жодними вибухами.
І ця спільність тримається на надії, що народжується там, де люди підтримують одне одного — так, як це робить “Дорога Надії”.