В непритаманний мені спосіб хочу висловитись. Не тому, що маю надію, щоб хтось прочитав чи дослухався, а тому, що маю потребу засвідчити свій вибір перед обличчям Бога, України та Людини.

Українські релігієзнавці традиційно були не стільки атеїстами, скільки антиклерикалами. Справді, й моя позиція щодо церкви, як суспільної огранізації, у якій відображаються відповідні суспільні недоліки, була критичною. Бо ж здається мені надзвичайним лицемірством, декларуючи служіння Богу,  служити найницішим людським вадам. Зізнаюсь, що зараз моє відношення до церкви змінилось - українські церкви здебільшого продемонстрували себе гідно.

З часу, коли я намагалась зробити свій попередній аналіз тих функціональних трансформацій релігії, які засвідчив (Євро)Майдан, трапились декілька надзвичайних подій... Я відвідала 2 круглих столи, на яких обговорювалась позиція чи роль церкви в контексті (Євро)Майдану; були прийняті "ручні закони" 16.січня 2014 року, що не просто звужують, а повністю нівелюють права Людини в Україні; влада, вчергове збрехавши, швидкоруч впровадила ці закони... і намагаючись залякати волелюбний народ, спробувала придушити Революцію Гідності зброєю та тортурами...

Кому ще незрозуміло, що зараз відбувається в нашій Україні? Служіння Богу несумісне зі служінням Сатані - я так вважаю. Звичайно, Біблією як універсальною символічною книгою, вправно застосувавши герменевтичні навички, можна обгрунтувати різні речі. Та людина має право на свободу вибору - служити Богу чи Сатані. Брехня (навіть завуальована цитатами з авторитетних джерел) завжди є зброєю лукавого. І лише щирістю серця можна служити істинному Богові.

Я свій вибір зробила. як його зробили і ті мільйони Українців, що стали єдиним Майданом у ці дні. Бути поза цим вибором - відмовитись від права дати гідну відповідь Істинному Богові й співдіяти з Ним в досягненні виправлення дійсності до належного згідно із Його задумом стану. Гріх руйнує буття й перетворює життя у ніщо.

Але такий вибір є індивідуальним. і він належить тій особистості, яка його робить. Тож не може бути якоїсь єдиної точки зору, чи єдиного рішення. А тому, хто піклується єдністю церкви, яка є боголюдським організмом, слід нагадати, що єдність - божественна, а багатоманітність - суспільна (людська) її характеристика. Тому кожен священик чи пастир зараз також демонструє свій вибір. І не треба лицемірити та ховатися за непричетність. Причетні й відповідальні усі. І кожному зокрема доведеться з цим жити.