Капелан — це не зверхній ментор, він — побратим, друг, інколи батько, який твердо надоумить і з любов’ю пробачить помилку.

Як говорить отець Дмитро Поворотний: "Я воїнам дякую. І спілкуюся з ними в першу чергу не як священик, а як людина."

У бліндажах замість храмів капелани створюють місце, де двоє чи троє зібрані в Ім’я Господнє. У запиленому польовому щоденнику — Євангеліє, а в руках, змучених дорогами, — хрест, що нагадує: кожен біль має сенс, кожна рана не даремна.

Капелани не мають зброї — але несуть духовний щит.

У далекому 2014 році, коли майже ніхто не знав навіть цього слова “капелан”, священики, пастори допомагали будувати блокпости навколо Дніпропетровської області, благословляли добровольців на захист України, возили допомогу на передову, хрестили в окопах українських захисників та захисниць.

«Бути поруч, щоби прихилити небо до людини у військовому однострої» — о. Андрій Зелінський (УГКЦ)

Коли військові на виході - капелани моляться, коли хтось не повертається - вони плачуть, коли воїн говорить про свій біль — слухають і мовчать, бо бракує слів. Бо саме військові своїм життям свідчать про любов, сильнішу за смерть. І тут точно багато слів не потрібно.

Коли серце воїна стискається від втрати, капелан — поруч. Коли в очах страх, а душа кличе до Бога, капелан — поруч. Коли останній подих — капелан мовчки молиться, тримаючи за руку. Бо «радіти з тими, хто радіє, і плакати з тими, хто плаче» (Рим. 12:15) — це теж Євангеліє.

Капелан не веде в бій — але йде в бій за душі. Не вчить ненависті — але нагадує про гідність. Не кидає гасел — але каже: «Не бійся, бо Я з тобою» (Іс. 41:10). І ця присутність стає джерелом сили.

Капелан благословляє на захист, підтримує молитвою, справою, порадою, іноді мовчанням, хрестить в шпиталі, сповідає під звуки артилерії в бліндажі, він поруч, як Христос, Який «прийшов, щоб служити» (Мк. 10:45), Який «завжди з нами — до кінця віку» (Мт. 28:20

Сьогодні капелани- це духовні сили і засоби української армії. Це нагадування нам усім, що ми покликані до одного: бути поруч. У вірі. У любові. У надії.

«Носіть тягарі один одного — і так виконаєте закон Христа» (Гал. 6:2).