- UK
В історії Бог через свої структури часто робить чудеса, але люди їх не бачать та нівелюють їхню важливість. До них повертаються лише тоді, коли втрачають результат чуд та отримують трагедії, війни та лиха. Потрібно уміти розпізнавати знаки часу та не боятися брати на себе ініціативу.
Навчаючись та викладаючи у папському університеті, нас навчали одного: богослов має бути продуктивним у науці, незважаючи на виклики часу, особисті виклики, проблеми чи труднощі. Тому постійно працюйте над собою і навчіться бачити знаки часу в історії. Для перемоги є потрібне позитивне планування завдяки молитві і щоденній праці. Богослови, які вивчали богослов'я, але не пишуть статей, досліджень, наукових праць, стають смоковницею, яка не дає плоди великої науки та в історії людства. Бо творчих осіб, які є самі собою і мають свою точку зору, мало-хто любить, але вони потрібні у час змін. Зручними є слухняні, але вони не мають сили волі подати нові приорітети та принципи.
Сьогодні дуже є важлива подія, яка визначатиме хід історії цього століття: це вибір Папи як морального авторитета, до думки якого будуть прислухатися політики, фінансисти та еліта світу.
Це напряму торкає інтереси України, тому що вона воює за свою свободу і своє право «бути». Крім війни з відвічним ворогом Росією, є кілька викликів всередині Європи. Серед них: прихід до влади політиків у східній Європі, які мають анти-українські, українофобські та проросійські настрої, фактично, майже по всьому західному кордоні з Європою. Замість того, щоб шанувати принципи ЄС, який заснований християнськими демократами, народи східної Європи вибирають популістів-антиукраїністів, бо їм не до вподоби, що є народи, які боряться за свою свободу.
Одна з причин – це падіння моралі і деградація, невміння і небажання шанувати Божі дари і ласки в еволюції розвитку.
Тому вибір Папи є дуже важливим для українців. Як зробити так, щоб Папа і Ватикан максимально врахували інтереси України?
Варіант 1. Вибір Папою українця. Це є можливим, якщо б в унісон попрацювали б усі українські інституції над створенням іміджу та актуальності. Для чого потрібна б постійна робота лобістів, медійна, політична та культурна протягом усього часу. Поки – що немає системного українського лобі. Держава не фінансує добре українське посольство при Ватикані. Крім того, державні мужі не розуміють ролі Ватикану в історії і сучасності для України через брак просвіти та будучи заражені впливом російського православ’я, від якого досі не позбулись. Тому будемо надіятися на Боже провидіння. У будь-якому випадку, автору стало відомо, що ведуться кулуарні переговори, щоб українець міг стати керівником однієї з конгрегацій (наприклад, конгрегація східних церков). Це дало б початок для координації українського лобі при Ватикані.
Варіант 2. Вибрати проукраїнського Папу. Або зробити так, щоб Папа захищав не просто українські інтереси, а проголосив хрестовий похід проти диктатур, загроз, імперіалізмів та різних -ізмів, які несуть руїну для людських прав і свобод, і також загрозу існуванню християнству та демократії, а це б означало б хрестовий цивілізаційний похід проти Росії.
Для України є важливим формування коаліції проти Росії і проти народів, які мають імперські амбіції щодо поділу території України. Це вже видно неозброєним оком. Фактично, Росія через вибори сформувала коаліцію проти України, яка буде нести ізоляцію допомоги Україні. А це велика небезпека. Тут може допомогти Папа як моральний авторитет. Бо «екуменізми» ні до чого доброго не привели: садити за круглий стіл для переговорів чорта, ангола, агента фсб в рясі і духовного монаха позитивних результатів не принесли. Зло або кається, або проти нього боряться, а не домовляються не знати про що і для чого. «Екуменізми» з чортами та агентами фсб – це марна трата часу (Східно-європейські народи вибирають до влади проросійських політиків, або, політиків, які проголошують проросійські та анти-українські нарративи. Тобто, Росія, яка їх вбивала і окуповувала, є милішою, аніж ЄС, створений християнськими демократами, та який допоміг виліковувати травми після окупації червоною армією з 1944 року. А потім СССР розстрілював демонстрації, встановлював диктаторські режими. Навколо України: Росія - агресор, населення православно-агресивне, Білорусь - партнер агресора, населенння православно-пасивне. Це сюрреалізм, в Польщі: 3 кандидати з 4 - антиукраїнські, але не є проросійські: країна католицька, в словаччині - проросійські і анти українські: країна католицька, Угорщина - проросійський і антиукраїнський: країна католицька, Румунія - антиукраїнський і помірно-проросійський: країна переважно православна і трохи римлянська (роми/римляни,там 30 відсотків від загального населення, теж православні - і теж голосують за проросійські сили). Молдова, православнІ під РПЦ і під Румунським патріархатом, - голосують майже половину за проросійські сили. Тобто, з демократичною євангелізацією, навіть в Європі, Церква не справляється, або пасивна, а, часто, підтримує анти-українські настрої і підіграє популістам, або мовчить. Вірні не мислять християнськими принципами в політиці. Як вийти з цього стану і яка причина? а це наслідок змішування добра і зла, часто політика псевдо-екуменізму).
Необхідно проаналізувати приклади історії. Наприклад, роль Папи Івана Павла ІІ проти комунізму та в допомозі Польщі для відбудови після ссср-окупації.
Стратегія Ватикану, а особливо Папи Івана Павла ІІ (Кароля Войтили), у боротьбі проти СРСР, соціалістичного табору та комунізму була духовною, ідеологічною, культурною, моральною, але також дуже чітко політичною. Тут не було принципу компромісів, а чітка стратегія для руїни імперії зла.
Дуже важливою у боротьбі проти комунізму вважалась підтримка релігійного і духовного відродження та акценти на національну ідентичність. Іван Павло ІІ вірив, що тоталітарна система не може довго існувати там, де народ усвідомлює свою гідність, національну ідентичність і має духовні корені. Під час візиту до Польщі у 1979 році, він сказав знамениту фразу: «Нехай зійде Дух Твій! І відновить обличчя землі — цієї землі!» — це стало поштовхом до масового духовного і політичного пробудження в Польщі, яке пізніше привело до створення «Солідарності». Папа активно підтримував польський рух «Солідарність» на чолі з Лехом Валенсою. Через Ватикан здійснювалася координація гуманітарної, моральної та навіть фінансової допомоги опозиційним силам в Польщі (і за підтримки США — особливо через ЦРУ та адміністрацію Рейгана). Рональд Рейган проголосив ссср «імперією зла» та сформував хрестовий похід проти комунізму. Згодом, візит Папи став основою для помаранцевої революції в Україні в 2004 році в момент тотальної ізоляції Кучми на міжнародній арені.
Дуже важливим кроком було формування морального вчення як альтернативи до комунізму. Ще Папа ЛЕВ ХІІІ в енцикліці РЕРУМ НОВАРУМ пророчим голосом застерігав про небезпеку комунізму/соціалізму, але народ, будучи вівцями, не дуже його і слухав та отримав трагедії та руїну. Іван Павло ІІ просував соціальну доктрину Церкви як альтернативу матеріалістичній, атеїстичній і репресивній системі марксизму. Його енцикліки, зокрема Centesimus Annus (1991), прямо засуджують комунізм як систему, що принижує людську гідність і свободу.Ватикан умів формувати системну роботу з політиками того часу. Ватикан при Івані Павлі ІІ грав активну роль у міжнародних відносинах: Папа зустрічався з Рейганом, Тетчер, Горбачовим. У 1989 році Папа зустрівся з Михайлом Горбачовим — це була перша зустріч Папи з радянським лідером. Вона сприяла легалізації Церкви в СРСР та визнанню релігійної свободи.
Для України ідеальним був би вибір папи з тих країн, які боролись проти Росії і ссср. Найперше, це з США. Папа-американець є ідеальним для України під час війни. Папа - не миротворець, а папа, як лев, має захищати зараз правду. Це було б чудово для України. Ватикан би морально очолив би демократичні зміни, безпеку та преображення в світі - трансформацію. Боротьба проти сучасного популізму, який породив новий тип совка, що зі середини і ззовні руйнує світ. Є багато людей, які мають психічні хвороби, яких треба лікувати. Але є народи, які вибирають популістів: тому їх можна назвати народи-самогубці.
Ватикан зрозумів важливість медіа і доопрацював інформаційну стратегію щодо промоції і донесення своєї точки зору через особистість. Папа Іван Павло ІІ був дуже медійною фігурою. Його послання транслювалися по всьому світу, проникали навіть у залізну завісу, надихаючи віруючих і дисидентів.Ватиканські радіо, листи, місії, промови — усе це було частиною м’якої сили.
Крім того, вибір слов’янина Папою посприяло повернення ролі церкви в Східній Європі як єдиної структури, яка мала певну незалежність від комуністів. Ватикан активно сприяв відродженню Католицької Церкви в комуністичних країнах, зокрема — у Литві, Україні, Чехії, Словаччині. Були намагання підтримувати УГКЦ (Українську греко-католицьку церкву), яка була в підпіллі в СРСР.
Іван Павло ІІ як лідер християн не боровся з комунізмом танками, але його духовна, моральна, культурна та дипломатична стратегія стала одним з найпотужніших чинників занепаду соціалістичного табору. Його місія полягала в утвердженні свободи совісті, гідності людини та християнських основ цивілізації, що суперечили тоталітаризму. Особа, підтримувана Ватиканом, стала промоутером руїни ядерного соціалістичного табору.
Папа Іван Павло ІІ зумів ефективно пролобіювати інтереси Польщі, що зробило її найуспішнішою державою східної Європи. Мораль створює капітали.
Його "лобіювання" інтересів Польщі включало впливові дії на міжнародній арені, в Церкві й у ЗМІ. Візит до Польщі в 1979 році став поворотним моментом. Мільйони людей почули послання гідності, свободи та духовної сили, що дало моральний поштовх до руху «Солідарність». Папа постійно підтримував морально та дипломатично опозиційні сили в Польщі, не виступаючи напряму проти уряду, але підриваючи легітимність атеїстичного режиму.
Через Ватикан Папа контактував з урядами США, Великої Британії, Італії та іншими, просуваючи підтримку «Солідарності» як мирного народного руху. Він переконав світ, що Польща має право на свободу совісті, самоврядування і національну гідність, що зіграло роль у зміні західної політики щодо СРСР. Під час зустрічей з Рональдом Рейганом та Михайлом Горбачовим Папа просував ідеї релігійної свободи, прав людини і самовизначення народів — з акцентом на Польщу. Додатково, домігся визнання прав Католицької Церкви в Польщі, у тому числі свободи навчання, друку та участі у суспільному житті. У світових ЗМІ Польща постала як країна духовно глибока, культурно багата, яка прагне свободи. Ватикан став важливим майданчиком для цього. Іван Павло ІІ послідовно формував образ Польщі як "духовного серця Європи", що допомогло у подальшій інтеграції до ЄС і НАТО. У перехідний період Папа сприяв тому, щоб після 1989 року Польща залишилася вірною християнським цінностям, і не перейшла до бездуховного капіталізму, підтримував розвиток католицької освіти, морального виховання і національної пам’яті.
В 90-их роках Ватикан і Папа Іван Павло ІІ відіграли важливу роль у відбудові Польщі після падіння комунізму — не лише духовно, а й матеріально. Вони діяли як моральний авторитет, дипломатичний посередник та організатор міжнародної солідарності. За ініціативою Івана Павла ІІ, Ватикан звернувся до єпископатів і благодійних організацій Європи, США, Канади з проханням допомоги Польщі: тисячі тонн гуманітарної допомоги (ліки, харчі, одяг, техніка) надійшли до Польщі. Особливо активними були католицькі фонди в Німеччині, Італії та США, що фінансували школи, лікарні, парафії та соціальні проєкти. Ватикан допомагав створювати і координувати проекти відновлення в Польщі — зокрема програми реконструкції храмів, семінарій, католицьких шкіл, університетів. Було створено Фонд Івана Павла ІІ (Fundacja Jana Pawła II), який залучав пожертви для підтримки польських студентів, науковців і католицьких установ. Папа мав вплив на західних лідерів (зокрема Джорджа Буша-старшого, Гельмута Коля, Джуліо Андреотті), закликаючи їх допомогти Польщі в перехідному періоді.Його моральний авторитет сприяв списанню частини боргів Польщі, а також залученню інвестицій — країна почала розглядатися як «духовно відроджена», отже, гідна підтримки.
Папа просував католицьку соціальну думку як основу для економічної моделі Польщі: із повагою до гідності праці, приватної ініціативи, солідарності. Його енцикліки Laborem Exercens, Sollicitudo Rei Socialis, Centesimus Annus використовувалися як моральна рамка для нової політики. Було відкрито тисячі нових парафій, католицьких шкіл, медіа, видавництв. Вони стали основою морального, освітнього та соціального відродження Польщі. Папа особисто брав участь у посвяченнях, відкриттях, конференціях і паломництвах, що піднімало моральний дух нації.
Фінансова стратегія Папи Івана Павла ІІ та Ватикану щодо розвитку і відбудови Польщі була унікальною — вона поєднувала моральний авторитет, церковну дипломатію, глобальну мобілізацію ресурсів та інституційне будівництво.
Мораль і репутація стала джерелом для формування капіталів. Папа створив образ Польщі як жертви тоталітаризму, але духовно сильної нації, гідної свободи і допомоги. Цей моральний авторитет сприяв відкриттю дверей для інвестицій, гуманітарної підтримки, списання боргів.
Створений 1981 року у Рим, фонд Івана Павла ІІ був інструментом довготривалої підтримки польської інтелігенції, студентів, католицьких шкіл та медіа. Фонд акумулював пожертви з США, Канади, Італії, Німеччини та ін., і спрямовував їх у Польщу. Пріоритет: освіта, моральна еліта, підготовка майбутніх лідерів.
Папа застосував ватиканську дипломатію для списання боргів. Папа переконував уряди західних країн (особливо США, Італії, Німеччини) частково або повністю списати борги Польщі, або реструктуризувати їх. Це дозволило країні уникнути економічної катастрофи після розпаду СРСР.
Папа через єпархії і монаші ордени сприяв створенню кредитних кооперативів, навчальних центрів, ремісничих шкіл. Принцип: економічна ініціатива знизу + моральне виховання = сталий розвиток. Це принцип папських енциклік. Папа підтримував розвиток незалежної католицької преси, радіо, телебачення як альтернативи колишній державній пропаганді. Це допомагало формувати нову ідентичність та культуру економічної і політичної відповідальності.
Папа неодноразово публічно та конфіденційно закликав прощати або реструктуризувати зовнішній борг Польщі та підтримати польські реформи через МВФ, Світовий банк, ЄС. Папа у своїх промовах просував ідею економіки, заснованої на гідності праці, підприємництві та солідарності. Завдяки цьому нові польські підприємці отримали моральну підтримку для початку малого бізнесу в умовах післякомуністичної нестабільності.
Точні цифри фінансової допомоги Ватикану Польщі після комунізму не оприлюднені, очевидно, що Папа Іван Павло ІІ ініціював та координував масштабну підтримку через різноманітні канали. З неофіційних джерел, автору статті сказали, що дана допомога досягала біля 120 млрд доларів. Ця допомога охоплювала освітні, соціальні, культурні та інфраструктурні проекти, сприяючи відбудові та розвитку Польщі у перехідний період.
Проте спробуємо підрахувати основні цифри, в яких переговорах офіційно брав участь Ватикан і Папа Іван Павло ІІ, який відіграв ключову, хоч і неофіційну, роль у лобіюванні інтересів Польщі щодо реструктуризації та списання зовнішнього боргу у 1980–1990-х роках. Його стратегія включала морально-політичний тиск, дипломатію через церковні канали та персональні контакти з лідерами Заходу. У приватних зустрічах він порушував питання польського боргу, наголошуючи, що економічне визволення Польщі є частиною її духовного і політичного звільнення.
У публічних промовах Папа закликав країни Заходу до "економічної солідарності" з народами, що звільняються від тоталітаризму. Він прямо говорив про необхідність пробачення або реструктуризації боргів, особливо перед країнами, які пережили комуністичну систему. Через Державний секретаріат Ватикану та нунціїв, Папа впливав на країни-кредитори та міжнародні фінансові інституції. Ватикан просував ідею справедливішого економічного порядку, де країни з низьким доходом не були би задушені боргами.
Це дало результати для Польщі. У 1991–1994 роках Польща досягла:
Частково це було зумовлено геополітичними інтересами Заходу, але моральний тиск і авторитет Папи зіграв значну роль у створенні сприятливої атмосфери.
Іван Павло ІІ розвинув ідею, що економіка має служити людині, а не навпаки. І економічним експериментом буде Польща. Він пропагував справедливу глобалізацію, де бідні країни не потрапляли у боргову пастку. Його соціальні енцикліки, особливо Sollicitudo Rei Socialis (1987) та Centesimus Annus(1991), формулювали етичні принципи глобальної економіки та були документами, що переконали державних кредиторів у правильній позиції Папи.
Крім того, Папа і Ватикан провели переговори з Лондонським клубом (приватні кредитори), який в 1994 погодився на 45% списання з $13 мільярдів боргу Польщі, що становить приблизно $5,85 мільярда. Бачимо, як слово лідера допомагає в боротьбі проти бідності.
Папа Іван Павло ІІ відіграв важливу роль у досягненні цих домовленостей:
Щоб зрозуміти, купівельна спроможність 30 мільярдів в 90-х роках це 230 мільярдів доларів сьогодні в 2025 році. Тобто, папа Іван Павло ІІ пролобіював допомогу як грант для Польщі на рівні 230 мільярдів. Це все завдяки молитві, моралі, авторитету, позитивному іміджу Папи і Ватикана. Крім того, потрібно додати ще 120 мільярдів фінансової допомоги ЄС завдяки Папі.
Які висновки для України?
І, вкінці, молитися спільно з Папою, щоб Він створив українське фінансове чудо: були борги України перед світом, і, завдяки молитві і патронату Папи, Ватикану, всіх християн в Україні і світі, ті борги зникли і були прощені….це реальна містика нереальної сили молитви.
А це все є можливим, бо вже було в історії.
Зіновій Свереда
Доктор соціальних наук, експерт з соціальної доктрини Церкви, ідейний лобіст вільної України
